Розділ 25

Aлма 8–12

Вступ

Служіння Алми в місті Аммонійга показує те, як Бог підтримує Своїх служителів, які вірно слухаються Його, навіть у часи великих труднощів або особистої жертви (див. 1 Нефій 1:20). Після першої спроби проповідувати у злочестивому місті Алма був благословенний відвідуванням ангела, який заспокоїв його щодо його стану перед Богом і наказав йому повернутися в місто Аммонійга. Там чоловік на ім’я Амулек отримав вказівку від ангела прийняти Алму. Пізніше обидва чоловіки через натхнення дізналися, як протистояти майстерним законникам, що намагалися створити розбрат задля власної користі. Досвід Алми й Амулека служить для нас сьогодні прикладом. Хоча ви продовжуєте стикатися з труднощами, Небесний Батько благословить вас підбадьоренням, натхненням і допомогою, якщо ви прагнете слухатися Його.

Ці розділи також показують силу “щирого свідчення” (Алма 4:19) проти тих, хто стоїть на заваді роботі Господа. Зверніть увагу на те, як вплинули на Зизрома вчення про Воскресіння та Останній суд. Поміркуйте над тим, як ці вчення можуть вплинути на ваше серце і свідчення, а також на тих, хто вас оточує.

Коментар

Алма 8:10. “Щир[а] молитв[а]”

• Фраза “щира молитва” вказує на могутнє, сповнене віри спілкування з Богом. Старійшина Джозеф Б. Віртлін (1917–2008), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, дав пораду щодо того, як ми можемо оцінити силу наших молитов і прагнути їх покращити:

  

  “Можна попросити вас сьогодні поміркувати про силу ваших молитов? Наскільки близько ви відчуваєте себе до нашого Небесного Батька? Чи відчуваєте ви, що на ваші молитви приходить відповідь? Чи є у вас відчуття, що час, проведений у молитві, збагачує і підносить вашу душу? А може, необхідно щось покращити?

  Є багато причин того, чому нашим молитвам бракує сили. Іноді вони стають механічними. Наші молитви стають порожніми, коли ми знову і знову повторюємо однакові слова в однаковому порядку так часто, що вони більше нагадують декламацію, а не спілкування. Саме про це Спаситель казав: “Не проказуйте зайвого” (Матвій 6:7). Він учив, що такі молитви не будуть почуті…

  Чи буває так, що ваші молитви звучать однаково й викликають ті ж самі почуття? Чи молитеся ви механічно коли-небудь, вимовляючи слова так, ніби це робить машина? Чи буває вам іноді самим нудно під час вашої молитви?

  Молитви, які не вимагають ваших розумових зусиль, навряд чи привернуть належну увагу нашого Небесного Батька. Коли ваші молитви стають механічними, зупиніться і подумайте. Трохи поміркуйте про те, за що ви дійсно вдячні” (“Improving Our Prayers,” in Brigham Young University 2002–2003 Speeches [2003], 160).

Aлма 8:10–16. Господь допоможе нам, якщо ми вірні

• Маючи значний успіх у проповідуванні євангелії в інших містах, Алма зазнав ганьби, презирства і був вигнаний з Аммонійги. Тоді від ангела прийшло запевнення, що зусилля Алми були прийнятними для Господа і йому належить повернутися й знову проповідувати людям (див. Алма 8:15–16). Президент Томас С. Монсон дав пораду тим, хто іноді відчуває, ніби робить все можливе, а цього все одно замало; або ж відчуває, що зазнав невдачі:

  “Виконуй обов’язок свій, бо це головне. А решту—Господу залиш” [‘The Legend Beautiful’ by Henry Wadsworth Longfellow].

  Якщо є ті, хто відчуває себе надто слабкими, щоб змінити курс свого життя у той чи інший бік, якщо є ті, хто не може сповнитися рішучості та змінити своє життя на краще, відчуваючи найбільший з усіх страхів—страх невдачі, то їм не знайти більш заспокійливого запевнення, ніж те, що маємо в цих словах Господа: “Достатньо Моєї благодаті для всіх людей, які упокорюються переді Мною; бо якщо вони упокорюються переді Мною і мають віру в Мене, то Я вчиню так, щоб слабке стало сильним для них” [Етер 12:27].

  Коли покликання священства звеличуються, чудеса трапляються скрізь. Коли віра з’являється на місці сумніву, коли самовіддане служіння заміняє егоїзм, силою Бога виконуються Його цілі” (у Conference Report, Oct. 1999, 64–65; або Ліягона, січ. 2000, с. 59).

Алма 8:18. Алма “з поспіхом повернувся”

• Почувши послання ангела, Алма “з поспіхом повернувся” до Аммонійги. Президент Генрі Б. Айрінг, з Першого Президентства, навчав, що невідкладна слухняність Господу необхідна для нашого духовного благополуччя:

  “Якою б сильною не була наша віра в послух Богу зараз, нам потрібно зміцнювати її постійно і постійно оновлювати. Ми можемо робити це, прийнявши зараз рішення швидше виявляти послух і мати більшу рішучість витерпіти. Ключ до духовної підготовки—навчитися тому, щоб почати заздалегідь і бути в цьому непохитним…

  Люблячий Небесний Батько і Його Улюблений Син дали нам всю можливу допомогу, щоб пройти випробування життя, які постануть перед нами. Але ми маємо прийняти рішення слухатися, а тоді його виконувати. Ми зміцнюємо віру, щоб пройти випробування послуху протягом часу і у наших щоденних рішеннях. Ми можемо зараз прийняти рішення швидко виконувати все, що попросить Бог” (Ліягона, лист. 2005, сс. 38–40).

Алма 8:26. Піст

• Алма постився, аби підготувати свій розум і душу до проповідування жителям Аммонійги. Піст часто вказує Господу на серйозність нашого прохання. Президент Джеймс Е. Фауст (1920–2007), з Першого Президентства, навчав: “Іноді піст є доречним як переконливий доказ нашої щирості. … Коли ми постимося, ми упокорюємо душу і завдяки цьому краще налаштовуємося на одну хвилю з Богом і Його святими цілями” (Ліягона, лип. 2002, с. 67).

• Старійшина Джозеф Б. Віртлін перелічив деякі благословення, які проливаються в наше життя, коли ми поєднуємо молитву з належним постом:

  “У супроводі палкої молитви піст має велику силу. Він може сповнити думки одкровеннями Духа. Він може зміцнити нас у часи спокус.

  Піст і молитва можуть розвинути в нас мужність та впевненість. Вони можуть зміцнити наш характер, заохочувати до самостійності та дисципліни. Дуже часто під час посту наші праведні молитви й благання мають більшу силу. Зростають свідчення. Ми духовно і морально зміцнюємося й очищуємо душу. Кожного разу, коли ми постимось, то отримуємо трохи більше контролю над мирськими бажаннями й пристрастями…

  

  © 1994 Стів Бандерсон

  Піст в належному дусі та у Господній спосіб додасть нам духовної енергії, зміцнить наш самоконтроль, наповнить наші домівки миром, освітить наші серця радістю, зміцнить проти спокус, підготує до скрутних часів і відкриє отвори небесні” (Ліягона, лип. 2001, сс. 89, 91).

Aлма 9:14–23. Великі благословення несуть велику відповідальність

• Алма попередив, що хоча на той час ламанійці були злочестивим народом, у день суду Господь буде більш поблажливим до них, ніж до народу Аммонійги (див. Алма 9:14). Ламанійці дотримувалися хибних традицій, які були передані їм у спадок, тоді як нефійці загалом і люди Аммонійги зокрема були “високопривілейованим народом Господа; … більше, ніж усі інші народи, коліна, язики або люди” (Алма 9:20). З великими благословеннями приходить велика відповідальність.

  Сестра Шері Л. Дью, служачи радником у Генеральному президентстві Товариства допомоги, навчала: “Від того, кому багато дається, багато й вимагається” (УЗ 82:3), і часом ці вимоги як до послідовників дуже суворі. Але хіба не слід нам очікувати подорожі до вічної слави, щоб зростати? Іноді ми зосереджуємося на речах світу, і нам бракує бажання зростати духовно; ми кажемо собі та іншим, що життя за принципами євангелії не повинно забирати багато нашого часу чи зусиль. Господні правила життя будуть завжди вимогливішими, ніж мирські, але Господні винагороди набагато славетніші і сповнені істинної радості, миру і спасіння” (“Ми жінки, віддані Богу”, Ліягона, січ. 2000, с. 118).

Aлма 10:2–3. Легій—“нащад[ок] Манасії”

• Лінія родоводу Легія, як нащадка Манасії, є частковим виповненням даного Йосипу в давнину обіцяння. Незадовго до своєї смерті Йосип з Єгипту розповів про обіцяння, дані йому Господом щодо його нащадків:

  “Я отримав обіцяння від Господа, що … Господь Бог поставить праведну віту зі стегон моїх…

  І станеться, що їх буде розсіяно знову; і віту буде відломлено і буде віднесено в далеку країну; проте їх буде згадано в завітах Господа, коли Месія прийде…

  Так каже мені Господь Бог моїх батьків: …

  

  Отже, плід стегон твоїх писатиме, і плід стегон Юди писатиме; і написане плодом стегон твоїх, а також написане плодом стегон Юди зростуться одне з одним на спростування лжевчень, і припинення розбрату, і встановлення миру серед плоду стегон твоїх і приведення їх в останні дні до пізнання своїх батьків, а також до пізнання Моїх завітів, каже Господь” (ПДС, Буття 50:24–25, 27, 31; див. також 2 Нефій 3:5, 12).

• До своєї втечі у пустиню Легій та Ізмаїл, обидва нащадки Йосипа, жили зі своїми сім’ями в Єрусалимі, який був частиною царства Юди. Один автор запропонував пояснення того, чому предки Легія, будучи нащадками Йосипа, жили в Єрусалимі, де мешкали переважно нащадки Юди: “Вивчаючи Книгу Мормона, деякі студенти дивувалися, як нащадки Йосипа все ще жили в Єрусалимі за 600 р. до Р.Х., коли більшість вихідців з колін Єфрема та Манасії були взяті ассирійцями в полон близько 721 р. до Р.Х. Написане у книзі 2 Хронік може дати роз’яснення цієї проблеми. У цій розповіді згадується, що приблизно у 941 р. до Р.Х. Аса, цар країни, зібрав разом в Єрусалимі “усього Юду й Веніямина та тих, що мешкали тимчасово з ними з Єфрему, і з Манасії” (2 Хронік 15:9). Серед цих “тимчасових мешканців” з Єфрему і з Манасії, які були зібрані до Єрусалима приблизно в 941 р. до Р.Х., могли бути прабатьки Легія та Ізмаїла” (Daniel H. Ludlow, A Companion to Your Study of the Book of Mormon [1976], 199).

Aлма 10:22–23. “Молитви праведних”

• Зверніть увагу на вплив, який мали на народ молитви праведних. Також пізніше в дні полководця Моронія та Самуїла Ламанійця молитви праведних захищали Нефійців від знищення (див. Алма 62:40; Геламан 13:12–14).

  Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) сказав такі слова про молитви, які промовляються в наші дні: “Є багато-багато чесних і вірних, хто живе за всіма заповідями і чиє життя й молитви утримують світ від знищення” (у Conference Report, Apr. 1971, 7; або Ensign, June 1971, 16). Як тільки праведні були знищені або вигнані з Аммонійги, молитви праведних припинили захищати місто і “кожну живу душу з Аммонійгійців було знищено” (Алма 16:9).

Алма 11:22 “Шість онтіїв срібла”

• Онтій мав найбільшу грошову цінність у нефійському суспільстві. Одна з можливих причин для описання нефійської монетної системи в Алма 11 є те, аби показати розмір підкупу, який Зизром пропонував Амулеку, якщо той “заперечи[ть] існування Всевишньої Особи” (Алма 11:22). Виходить, що шість онтіїв срібла були еквівалентом заробітку за 42 дні для судді в суспільстві народу Аммонійги (див. Алма 11:3, 11–13).

  Aлма 11:34–37

  Яка різниця між заявою Спасителя у 3 Нефій 9:21 та відповіддю Амулека Зизрому в Алма 11:34–37?

Алма 11:40. На кого розповсюджується Спокута?

• Часто виникає непорозуміння, пов’язане з віршем в Алма 11:40—деякі люди вважали, що Амулек навчав, ніби Христос постраждав тільки за тих, хто вірить і кається. Це невірно. Писання навчають нас, що Спаситель “терпить біль усіх людей, так, біль кожної живої істоти, і чоловіків, і жінок, і дітей” (2 Нефій 9:21; див. також Мосія 4:7). Однак, якщо людство не покається, Спаситель зазначає, що “Моя кров не очистить їх” (УЗ 29:17). Вочевидь, Амулек намагався передати факт того, що Спокута може частково залишитися невикористаною, якщо злочестиві не виберуть покаяння—а не те, що Спаситель постраждав тільки за тих, хто покається.

Aлма 11:41–45. Воскресіння

• У Путівнику по Писаннях вказано, що Воскресіння є “возз’єднанням духовного тіла з фізичним тілом з плоті й кісток. …Дух і тіло вже ніколи не будуть розділені” (“Resurrection,” 761; див. також Путівник по Писаннях, “Воскресіння”). Знання про Воскресіння робить смертне життя більш значущим.

  Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, описав “живу надію”, яка приходить до тих, хто має віру в цю священну істину і сподівається на неї, а також відчуває вплив, який вона здійснює на щоденне життя:

  “Жива надія”, дана нам воскресінням, це наша впевненість у тому, що смерть не є завершенням існування нашої особистості, а лише необхідним кроком у призначеному переході зі смертного життя в безсмертне. Ця надія змінює весь погляд на смертне життя.

  …Переконання у воскресінні дає нам силу й спрямування, щоб витримати труднощі смертного життя, які випадають на долю кожного з нас, і тих, кого ми любимо. Це такі речі, як фізичні, розумові чи емоційні вади, які можуть вразити нас під час народження або які ми набуваємо протягом смертного життя. Завдяки воскресінню, ми знаємо, що ці земні вади є лише тимчасовими!

  Впевненість у воскресінні дає нам також могутній стимул для дотримання заповідей Бога протягом смертного життя…

  …Більш того, ми воскреснемо, маючи “яскравий спомин” (Алма 11:43) і “досконалі знання всієї нашої провини, і нашої нечистоти” (2 Нефій 9:14; див. також Алма 5:18), якщо гріхи цього життя не були омиті й викреслені покаянням і прощенням (див. Алма 5:21; 2 Нефій 9:45–46; УЗ 58:42). Сувора реальність цього підкреслюється багатьма уривками з Писань, які вказують на те, що за воскресінням одразу йде останній суд (див. 2 Нефій 9:15, 22; Мосія 26:25; Алма 11:43–44, 42:23; Мормон 7:6, 9:13–14). Дійсно, “це життя є часом для людей підготуватися до зустрічі з Богом” (Алма 34:32). …

  Наше тверде знання про воскресіння у безсмертя дає нам також мужність зустріти власну смерть—навіть смерть, яку можна назвати передчасною.

  …Упевненість щодо воскресіння також допомагає нам переносити розлуки земного життя, пов’язані зі смертю наших рідних. … Ми всі повинні славити Бога за впевненість у воскресінні, яке робить нашу земну розлуку тимчасовою й дає нам надію та силу жити далі” (Ліягона, лип. 2000, сс. 16–19).

• Служачи членом кворуму сімдесятників, старійшина Стерлінг В. Силл (1903–1994) описав деякі благословення воскресіння, навчаючи, що воскресле тіло “є прекраснішим над усяку уяву, воно має сильнішу чутливість, посилене сприйняття та значно більше можливості для любові, розуміння і щастя” (у Conference Report, Oct. 1976, 67; або Ensign, Nov. 1976, 48).

• Президент Джозеф Філдінг Сміт (1876–1972) також дав пояснення того, як воскресіння вплине на наші фізичні тіла: “Немає причини для будь-кого перейматися тим, як виглядатимуть люди після воскресіння. На рівні тіла смерть є процесом очищення. У нас є причини вірити, що старечий вигляд зникне і тіла чоловіків і жінок будуть відновлені в розквіті сил. Діти воскреснуть дітьми, тому що в могилі немає зростання. Діти будуть продовжувати рости, доки їхнє тіло не стане таким саме повністю дорослим, як і їхній дух” (Answers to Gospel Questions, comp. Joseph Fielding Smith Jr., 5 vols. [1957–66], 4:185).

  Алма 12:9

  Чого цей вірш навчає нас щодо здобуття більшого знання від Бога?

Алма 12:9. Що таке “таємниці Бога”?

• Президент Джозеф Філдінг Сміт пояснив, що таємниці Бога є просто тими божественними принципами євангелії, необхідними для нашого спасіння, які є незрозумілими для світу: “Господь пообіцяв відкрити Свої таємниці тим, хто вірно служить Йому. … Євангелія дуже проста, аби навіть діти у віці підзвітності могли її зрозуміти. Беззаперечно, є принципи, які ми не можемо зрозуміти в цьому житті, але коли прийде повнота, ми побачимо, що все є простим і логічним, а також доступним для нашого розуміння. “Прості” принципи євангелії, такі як: хрищення, Спокута, є таємницями для тих, хто не має проводу Духа Господа” (Church History and Modern Revelation, 2 vols. [1953], 1:43).

  Таємниці Бога не слід плутати з негідним домаганням “таємниць”, або того, що не відкрито Богом. Говорячи про це останнє використання слова таємниці, старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив: “Існує також обмежене й вузьке використання поняття таємниці; воно більше вживається в розмовній мові, ніж у Писаннях, і стосується типу доктрин з області припущень, про які в наші дні Господь не дав ясних одкровень. Саме це малося на увазі, коли старійшинам була дана порада не торкатися таємниць” (Mormon Doctrine, 2nd ed. [1966], 524).

Aлма 12:10–12. Ми отримуємо “меншу частину слова”, коли кам’яніємо своїм серцем

• Старійшина Даллін Х. Оукс пояснив, що якщо ми відкидаємо одкровення, дане через Святого Духа, ми обмежуємо свою здатність навчатися: “Ми навчаємо таємницям Бога і дізнаємося про них завдяки одкровенню від Його Святого Духа. Якщо ми кам’яніємо серцем до одкровення й обмежуємо наше розуміння лише тим, що можемо дослідити й над чим поміркувати, то обмежуємося тим, що Алма назвав “меншою частиною слова” (The Lord’s Way [1991], 42).

Aлма 12:12–14. Судимі згідно з нашими словами, діяннями і думками

• Старійшина Даллін Х. Оукс навчав, що Суд—це не просто перегляд вчинків, скоєних у смертному житті, а натомість оцінювання того, ким і якими ми стали в результаті наших вчинків:

  “Пророк Нефій описує останній суд, виходячи з того, якими ми стали: “і якщо їхні справи були бруднотою, то й вони напевно брудні; а якщо вони брудні, то напевно вони не зможуть жити в царстві Божому” (1 Нефій 15:33; курсив додано). Мороній визнає: “той, хто брудний, буде все ще брудним; а той, хто праведний, буде все ще праведним” (Мормон 9:14; курсив додано; див. також Об’явлення 22:11–12; 2 Нефій 9:16; УЗ 88:35). Те ж саме було б вірним щодо “себелюбних” чи “неслухняних” або тих, хто має будь-яку іншу особисту рису, несумісну з вимогами Бога. Щодо “стану” злочестивих на останньому суді, Алма пояснює, що коли наші слова, наші діяння й наші думки викриватимуть нас, “нас не буде визнано незаплямованими … і в цьому жахливому стані ми не насмілимося глянути на нашого Бога” (Алма 12:14).

  З таких учень ми робимо висновок, що останній суд—це не тільки визначення кількості всіх добрих і злих діянь, які ми зробили. Це визнання остаточного наслідку наших справ і думок, тобто того, ким ми стали. Для будь-якої людини недостатньо лише виконувати те, що треба. Заповіді, обряди й завіти євангелії—це не перелік внесків, які потрібно зробити на якийсь “небесний рахунок”. Євангелія Ісуса Христа—це план, який показує нам, як стати такими, якими наш Небесний Батько бажає, щоб ми стали” (Ліягона, січ. 2001, с. 40).

Aлма 12:15–18. “Друга смерть, що є духовною смертю”

• Інформацію про другу смерть див. у коментарі до Кн. Якова 3:11 (с. 121), Алма 40:26 (с. 247) та Геламан 14:15–19 (с. 288).

Алма 12:21. Херувим

• Херувими—це “небесні істоти, точна форма яких не відома. Фігури херувимів розміщувалися на престолі благодаті та на Святеє Святих (Вих. 25:18, 22; 1 Царів 6:23–28; Євр. 9:5). Херувими згадані у видінні Єзекіїля (Єзек. 10; 11:22). Господь поставив херувимів охороняти дорогу до дерева життя (Буття 3:24)” (Путівник по Писаннях, “Херувим”, с. 202).

  

Алма 12:24. “Стан випробування”

• Термін стан випробування або час випробування—це вислів, який використовувався виключно Алмою в Книзі Мормона (див. Алма 42:4, 10, 13). Старійшина Л. Том Перрі, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, так описав цей час випробування: “Головна мета земного життя—дозволити нашим духам, які існували до початку світу, об’єднатися з нашими тілами задля величної можливості смертного життя. Поєднання разом цих двох дає нам привілей зростання, розвитку й зрілості, які можливі лише за умови з’єднання духа і тіла. Завдяки нашим тілам ми проходимо через певну кількість випробувань, які й визначають стан випробування нашого існування. Це час навчання й перевірки, аби довести свою гідність на право мати вічні можливості. Це все частина божественного плану, який має для Своїх дітей наш Батько” (у Conference Report, Apr. 1989, 16; або Ensign, May 1989, 14).

  Aлма 12:25–33

  Чому назва “план викуплення” є прийнятною для позначення Божих приготувань для Його дітей?

Алма 12:32. Заповіді після того, як план став відомим

• Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що знання Божого плану дає відповіді на складні запитання. Звертаючись до вчителів молоді, він сказав таке:

  “Молодь запитує “чому?”: чому нам заповідано робити те і те, і чому заповідано не робити іншого? Знання плану щастя, хоча б у схематичній формі, може дати відповідь вашому розуму на запитання “чому?”…

  На більшість важких запитань, з якими ми зараз стикаємося в Церкві, і ми можемо їх перерахувати—аборти та таке інше, всі питання стосовно того, хто має священство і хто ні—не можна знайти відповіді, не маючи в основі певних знань плану.

  Алма сказав так, і це, гадаю, віднедавна, є моїм улюбленим віршем, хоча мої вподобання час від часу змінюються: “Бог дав їм заповіді, після того як зробив відомим для них план викуплення” (Алма 12:32; курсив додано)…

  …Якщо ви намагаєтеся дати [студентам] відповіді на запитання “чому”, дотримуйтеся цієї моделі: “Бог дав їм заповіді, після того як зробив відомим для них план викуплення” (“The Great Plan of Happiness” [Church Educational System symposium on the Doctrine and Covenants, Aug. 10, 1993], 3; див. LDS.org under gospel library/additional addresses/CES addresses).

Обдумайте

• У Алма 8:18 написано, що Алма “з поспіхом повернувся” до Аммонійги. У Буття 22:3 ми читаємо, що “встав Авраам рано вранці”, аби повести Ісака на гору. Як ви можете застосувати ці вірші до себе, коли ви отримуєте спонукання від Бога?

• Прочитайте Алма 10:6. Як ви гадаєте, що мав на увазі Амулек, коли сказав, що його “кликали багато разів”, але він “не хотів слухати”?

Запропоновані завдання

• В Алма 9:8–14 наголошується на важливості пам’ятати. Складіть короткий перелік важливих духовних подій, які відбулися у вашому житті. Ви можете також поговорити зі своїми батьками, дідусями і бабусями й скласти схожий список важливих духовних подій їхнього життя. Які благословення можуть прийти, якщо регулярно переглядати ці списки й постійно їх доповнювати?

• У розділах Алма 11–12 вказано багато деталей стосовно воскресіння. На основі цих розділів стисло опишіть ключові вчення про Воскресіння й вкажіть, як впливають на ваше життя знання про Воскресіння і Суд.