“Урок 17. Підготовчий матеріал для уроку: Рівноправне партнерство у шлюбі”, Вічна сім’я. Матеріал для вчителя (2022)
“Урок 17. Підготовчий матеріал для уроку”, Вічна сім’я. Матеріал для вчителя
Урок 17. Підготовчий матеріал для уроку
Рівноправне партнерство у шлюбі
У сім’ї Господь дав чоловікам і жінкам “різні, але однаково важливі ролі, [які] доповнюють одна одну” (М. Рассел Баллард, “Священні обов’язки батьківства”, Ліягона,, бер. 2006, с. 13). Пророки навчали, що “як рівноправні партнери, матері й батьки зобов’язані допомагати одне одному у виконанні цих священних обов’язків” (“Сім’я: Проголошення світові”, ChurchofJesusChrist.org). Ці обов’язки будуть обговорюватися більш детально на кількох наступних уроках.
Частина 1
Як я можу бути рівноправним партнером у шлюбі?
З написаного у книзі Мойсея про те, як Господь описав сотворінням Єви, ми можемо засвоїти важливі істини про стосунки, підтримання яких Господь очікує від чоловіка та дружини.
Опис сотворіння Єви з ребра Адам є образним (див. Спенсер В. Кімбол “The Blessings and Responsibilities of Womanhood”, Ensign, Mar. 1976, 71). Президент Рассел М. Нельсон пояснив одне з можливих символічних значень ребра:
“Ребро, яке розташовано збоку, ймовірно, означає партнерство. Ребро не символізує ні владу, ні підпорядкування, а рівні стосунки партнерів, щоб працювати й жити пліч-о-пліч” (“Lessons from Eve”,Ensign, Nov. 1987, 87).
Президентка Лінда К. Бертон, колишня генеральна президентка Товариства допомоги так пояснювала значення фрази поміч, подібна до нього:
“Фраза поміч, подібна до нього, означає “помічника, який йому підходив, був гідним його чи подібним до нього” [Буття 2:18]. Наприклад, наші дві руки схожі одна на одну, але не повністю однакові. Насправді, вони є повною протилежністю, але вони доповнюють одна одну і підходять одна одній. Працюючи разом, вони сильніші” (“Ми піднімемося разом”, Ліягона, трав. 2015, с. 30).
Погляди в деяких культурах чи особисті вірування або звичаї можуть заважати нашому рівноправному партнерству у шлюбі. Президент Даллін Х. Оукс, з Першого Президентства, описав кілька прикладів цього і те, як це подолати:
“Деякі чоловіки … мають неправильне уявлення про те, що чоловік має відпочивати, поки дружина виконує більшість хатньої роботи, або що дружина та діти є лише слугами чоловіка. Це неприємно Господу, бо стає перепоною для тих сімейних стосунків, які повинні існувати у вічності, й заважає тому розвитку, який повинен відбуватися тут, на землі, якщо ми хочемо стати гідними благословень вічності. Вивчайте Писання і ви побачите, що Адам і Єва, наші перші батьки, показали взірець: вони разом молилися і працювали разом (див. Moйсей 5:1, 4, 10–12, 16, 27). Таким повинен бути і наш взірець сімейного життя—з повагою ставитися одне до одного і працювати разом у любові” (“Євангельський спосіб життя”, Ліягона, бер. 2012, с. 44).
Частина 2
Що означає головувати у сім’ї?
Господь призначив у сім’ї унікальні обов’язки для чоловіків та дружин, які є “рівні за своєю цінністю та важливістю” (Квентін Л. Кук, “Велика любов до дітей нашого Батька”, Ліягона, трав. 2019, с. 79). Деякі з цих обов’язків будуть обговорюватися на наступних уроках. Однак одним з прикладів священних обов’язків, які Господь дав чоловікам і батькам, є такий: “За божественним задумом, батько має головувати над своєю сім’єю в любові й праведності” (“Сімʼя: Проголошення світові”, ChurchofJesusChrist.org). За відсутності чоловіка або батька дружина або мати головує в сімʼї (див. Рассел М. Нельсон, “Духовні скарби”, Ліягона, лист. 2019, с. 79).
Обміркуйте, як наведені далі вчення можуть поглибити ваше розуміння того, як батько може головувати у своїй сім’ї в любові й праведності:
“Головування в сімʼї—це обовʼязок, який полягає в тому, щоб допомагати вести членів сімʼї назад у Божу присутність, аби жити там. Головувати—це служити і навчати з лагідністю, мʼякістю та неудаваною любовʼю, наслідуючи приклад Ісуса Христа (див. Матвій 20:26–28). Головування в сімʼї також означає керувати членами сімʼї в тому, що стосується регулярних молитов, вивчення євангелії та інших аспектів поклоніння. Щоб виконувати ці обовʼязки, батьки мають трудитися в єдності” (“Батьки і діти”, Загальний довідник: Служіння в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів, 2.1.3).
Апостол Павло навчав, про обов’язок чоловіка самовіддано головувати, коли сказав: “Чоловік—голова дружини, як і Христос—Голова Церкви. … Чоловіки,—любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе” (Ефесянам 5:23, 25). Президент Езра Тефт Бенсон, процитувавши Ефесянам 5:23, зробив наголос на тому, що Спаситель є досконалим прикладом того, як головувати:
“Це є тією моделлю, якої ми маємо дотримуватися у головуванні над своєю сім’єю. Ми не відчуваємо, що Спаситель веде Церкву жорсткою або недоброю рукою. Ми не відчуваємо, що Спаситель ставиться до Своєї Церкви з неповагою чи зневагою. Ми не відчуваємо, що Спаситель вдається до сили чи примусу, аби досягнути Своїх цілей. Ніде ми не бачимо, щоб Спаситель робив щось інше, крім того, що направляє, надихає, втішає і підносить Церкву. Брати, я кажу вам з усією відповідальністю, що Він є тим взірцем, якого ми повинні дотримуватися, беручи на себе духовний провід в наших сім’ях” (Учення Президентів Церкви: Езра Тефт Бенсон [2014], сс. 209–210).
У натхненному листі членам Церкви пророк Джозеф Сміт описав важливість виявлення якостей, подібних до Христових, під час керування іншими людьми. Ці якості стосуються також головування у сім’ї.
Частина 3
Як подружжя можуть праведно радитися разом у керуванні своєю сім’єю?
Фразу “головувати у своїй сім’ї” можуть неправильно розуміти. Наприклад, деякі люди неправильно розуміють написане в уривках з Писань, подібних до Буття 3:16 (Господь каже Єві, що Адам буде “панувати над” нею), гадаючи, що чоловік може бути деспотичним або все контролювати, однак це хибна ідея. Натомість ця вказівка від Господа стосується обов’язку чоловіка головувати в любові та праведності. Президент Гордон Б. Хінклі навчав про значення цієї фрази, що у чоловіка є “головний обов’язок—забезпечувати, захищати, зміцнювати та оберігати дружину” (“Daughters of God”, Ensign, Nov. 1991, 99; див. також Spencer W. Kimball, “The Blessings and Responsibilities of Womanhood”, Ensign, Mar. 1976, 72).
Стосовно неправедних вчинків чоловіків, які домінують або контролюють, старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав:
“Ви живете в атмосфері, де чоловік виявляє свою деспотичність, свій авторитаризм, самостійно приймає всі важливі рішення для всієї сім’ї? Такі звичаї потрібно змінити, щоб і чоловік, і дружина діяли як рівноправні партнери, приймаючи рішення у єдності для себе і для своєї сім’ї. Жодна сім’я не зможе довго існувати під страхом чи примусом; це призводить до суперечок та протидій. Любов є фундаментом щасливої сім’ї” (“Removing Barriers to Happiness”, Ensign, May 1998, 86).
Із смиренням, повагою та добротою пари мають радитися разом, приймаючи рішення для своєї сім’ї. Старійшина Квентін Л. Кук, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів:
“Найважливіші рішення дружини і чоловіки як рівні партнери приймають під час сімейних нарад. Вони вирішують, як навчати і дисциплінувати дітей, як використовувати кошти, де вони будуть жити і багато інших сімейних справ. Ці рішення приймаються спільно, після того як вони шукали проводу від Господа” (“Господь—моє світло”, Ліягона, трав. 2015, с. 64).
Подумайте про ці додаткові важливі істини про необхідність подружжю радитися разом та заохочувати рівноправність у шлюбі.
-
Чоловіки та дружини призначені мати “рівне право мати свою думку і висловлювати її” під час прийняття рішень (Л. Уітні, Клейтон, “Шлюб: дивіться і навчайтеся”, Ліягона, трав. 2013, с. 84).
-
Дружинам потрібно “говорити як “повноцінним і рівноправним партнерам” [Spencer W. Kimball, “Privileges and Responsibilities of Sisters”, Ensign, Nov. 1978, 106], коли [вони] об’єднуються зі своїми чоловіками в управлінні [їхніми] сім’ями” (Рассел М. Нельсон, “Благання до моїх сестер”, Ліягона, лист. 2015, с. 97).
-
Чоловіки і дружини мають “однакову владу отримувати одкровення для своєї сім’ї” (Квентін Л. Кук, “Велика любов до дітей нашого Батька”, Ліягона, трав. 2019, с. 79).
-
Батьки можуть проводити сімейні ради зі своїми дітьми, щоб радитися разом стосовно рішень або випробувань, які можуть стосуватися всієї сім’ї (див. М. Рассел Баллард, “Сімейні наради”, Ліягона, трав. 2016, сс. 63–65).