“Урок 22. Підготовчий матеріал для уроку: Виховання дітей у праведності”, Вічна сім’я. Матеріал для вчителя (2022)
“Урок 22. Підготовчий матеріал для уроку”, Вічна сім’я. Матеріал для вчителя
Урок 22. Підготовчий матеріал для уроку
Виховання дітей у праведності
Виховувати дітей так, щоб вони були духовно сильними у світі в наш час, може бути складним завданням. Однак обіцяння Спасителя, яке Він дав нефійцям, стосується і нашого часу: “І всіх твоїх дітей буде навчено Господом; і великим буде мир серед твоїх дітей” (3 Нефій 22:13). Вивчаючи цей урок, обміркуйте, як ви можете виповнити ваш “священний обов’язок виховувати [ваших] дітей у … праведності” (“Сім’я: Проголошення світові”, ChurchofJesusChrist.org).
Частина 1
Що Господь очікує від мене як батька чи матері?
Раніше у цьому розподілі Ісус Христос навчав батьків про їхній обов’язок виховувати своїх дітей у праведності. Він проголосив: “Але Я заповідав вам виховувати своїх дітей у світлі та істині” (Учення і Завіти 93:40). Спаситель потім наставляв пророка Джозефа Сміта та інших провідників Церкви привести до ладу їхні домівки і бути “більш старанними і турботливими вдома” (вірш 50; див. вірші 41–50).
Пророки останніх днів також говорять про необхідність для батьків виявляти відповідальність у своїх зусиллях навчати євангелії у своїх домівках. Вони також наголосили, що вивчення євангелії має бути “зосереджени[м] на домівці за підтримки Церкви” (Девід А. Беднар, “Підготовлені отримати все необхідне”, Ліягона, трав. 2019, сс. 102–104).
Служачи у генеральному президентстві Недільної школи, президент Тед Р. Каллістер навчав:
“Як батьки, ми маємо бути головними вчителями євангелії і прикладами для наших дітей—ні єпископ, ні члени Недільної школи, Товариства молодих жінок або молодих чоловіків, а саме батьки. Як їхні головні вчителі євангелії, ми можемо навчити їх сили і дійсності Спокути—про їхню сутність і божественну долю—і таким чином закласти міцну основу для розвитку. Врешті-решт, саме домівка є ідеальним середовищем для викладання євангелії Ісуса Христа” (“Батьки: головні вчителі євангелії для своїх дітей”, Ліягона, лист. 2014, сс. 32–33).
Після того як сестра Шеріл А. Есплін, колишня радниця у генеральному президентстві Початкового товариства, зачитала ці вірші, вона зауважила:
“Навчати наших дітей розуміти, це більше, ніж просто давати їм інформацію. Це допомагати нашим дітям помістити вчення в свої серця так, щоб вони стали частиною їхнього єства і це відображалося в їхньому ставленні та поведінці протягом усього їхнього життя” (“Навчати наших дітей розуміти”, Ліягона, трав. 2012, с. 10).
Служачи у генеральному президентстві Початкового товариства, президент Джой Д. Джоунс навчала:
“Ми не можемо сподіватися, що наші діти якимось чином навернуться. Випадкове навернення не є принципом євангелії Ісуса Христа. Неможливо ненароком стати таким, як наш Спаситель Якщо ми цілеспрямовані у своїй любові, навчанні й свідченні, то допоможемо своїм дітям уже змалку відчувати вплив Святого Духа. Святий Дух є вкрай важливим для свідчення наших дітей та для їхнього навернення до Ісуса Христа; ми хочемо, щоб вони “завжди памʼята[ли] Його, щоб Його Дух міг бути з ними” [Учення і Завіти 20:79]” (“Важливі розмови”, Ліягона, трав. 2021, сс. 12–13).
Частина 2
Що я можу робити, що допоможе мені вести моїх дітей до Спасителя?
Нефій і його народ наполегливо працювали, аби допомогти своїм дітям дізнатися про Спасителя.
Старійшина Ніл Л. Андерсен, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, дав таку пораду для спрямування батьків у допомозі їхнім дітям дізнаватися про Спасителя і навчатися від Нього:
“Чи є у нашому домі зображення Спасителя? Чи часто ми говоримо зі своїми дітьми про притчі Ісуса? “Розповіді про Ісуса[—]як той швидкий вітер, що роздмухує тліючі вогники віри в серцях наших дітей” [Ніл Л. Андерсен, “Розкажи про Ісуса мені”, Ліягона, трав. 2010, с 108]. Коли ваші діти ставлять запитання, відповідально прагніть навчати того, чого навчав Спаситель. Наприклад, якщо ваша дитина запитує: “Тату, чому ми молимося?”, ви можете відповісти: “Чудове запитання. А ти пам’ятаєш, як молився Ісус? Давай поговоримо про те, чому Він молився і як Він молився” (“Ми говоримо про Христа”, Ліягона, лист. 2020, с. 89).
Пораду, яку пророк Мойсей дав ізраїльським батькам можна застосувати до нас: “І пильно навчиш [заповідей] синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш” (Повторення закону 6:7).
Президент Джоунс описала суть поради Мойсея, коли навчала:
“[Один] ключ у допомозі дітям протистояти гріху—почати у дуже ранньому віці з любов’ю закарбовувати їм основні євангельські вчення і принципи—з Писань, Уложень віри, брошури Заради зміцнення молоді, пісень Початкового товариства, гімнів та наших особистих свідчень—які вестимуть дітей до Спасителя.
Набуття міцних звичок молитися, вивчати Писання, проводити домашній сімейний вечір і поклонятися в Суботній день, веде до цілісності характеру, внутрішньої послідовності та твердих моральних цінностей—іншими словами, духовної цілісності. …
Брати і сестри, тримайте своїх діток ближче до себе—настільки близько, щоб вони бачили, як ви поклоняєтеся Богу щодня, і бачили, як ви дотримуєтеся своїх обіцянь і завітів. “Діти чудово наслідують усе, тож, дайте їм щось чудове для наслідування” [анонімна цитата]” (“Покоління, що протистоїть гріху”, Ліягона, трав. 2017, сс. 88–89).
Частина 3
Що я можу робити, якщо член сім’ї відійшов від євангельського шляху?
Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав:
“Однією з причин найбільшого душевного болю для доблесних батьків у Сіоні є дитина, яка сходить з євангельської путі. Запитання, на кшталт: “Чому?” або “Що я зробив/ла не так?” і “Як цій дитині тепер можна допомогти?” обмірковуються в серцях і розумі таких батьків” (“Вірні батьки і діти, які збилися з путі: зберігати надію, долаючи хибне розуміння доктрини”, Ліягона, бер. 2014, с. 28).
Легій і Сарія розуміли біль, який приходить, коли діти відходять від євангельського шляху.
Зверніть увагу, з якою любов’ю Легій проповідував своїм дітям чи навчав їх. Старійшина Уліссес Соарес, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, так навчав про те, як ми можемо реагувати, якщо член сім’ї зійшов з євангельського шляху:
“Важко зрозуміти всі причини, чому деякі люди обирають інший шлях. Найкраще, що ми можемо зробити у цих обставинах,—просто любити і приймати їх, молитися за їхнє благополуччя й шукати Господньої допомоги, щоб знати, що робити і казати. Щиро радійте з ними їхньому успіху, будьте їхніми друзями і шукайте в них хороше. Ми ніколи не повинні здаватися стосовно них, натомість варто зберігати наші стосунки. Ніколи не відвертайтеся від них і не судіть їх хибно. Просто любіть їх! У притчі про блудного сина Спаситель навчає нас, що, коли діти приходять до тями, вони часто бажають повернутися додому. Якщо це відбувається з близькими вам людьми, наповніть серця співчуттям, біжіть їм назустріч, кидайтесь їм на шию та цілуйте їх, як зробив це батько блудного сина [див. Лука 15:20].
Зрештою, продовжуйте жити гідно, будьте для них гарним прикладом того, у що ви вірите, наближайтеся до нашого Спасителя, Ісуса Христа. Він знає і розуміє наші глибоке страждання та біль, Він благословить ваші зусилля і відданість вашим близьким, якщо не в цьому житті, то в наступному” (“Як я можу зрозуміти?”, Ліягона, трав. 2019, с. 8).