“Урок 23. Підготовчий матеріал для уроку: Коли благословення мати вічний шлюб або дітей затримуються”, Вічна сім’я. Матеріал для вчителя (2022)
“Урок 23. Підготовчий матеріал для уроку”, Вічна сім’я. Матеріал для вчителя
Урок 23. Підготовчий матеріал для уроку
Коли благословення мати вічний шлюб або дітей затримуються
Багато людей проходять через те, що виконання їхніх праведних бажань, зокрема укласти шлюб або мати дітей, затримуються, і ці затримання приносять зневіру, занепокоєння та страждання. Коли ви вивчатимете цей матеріал, подумайте про те, чому ми можемо довіряти, що Господь дасть нам обіцянні Ним благословення, що стосуються наших вічних сімей, якщо ми вірні Йому. Також обміркуйте, чому ми всі потрібні у Церкві Спасителя та у Божому плані, незалежно від того, якими є наші сімейні обставини.
Частина 1
А якщо мої обставини не відповідають тим, що описані у проголошені про сім’ю?
Церковні провідники навчають про ідеальні обставини сімейного життя. Вони також розуміють, що не у кожного складаються такі ідеальні обставини. Наприклад, у проголошенні про сім’ю пророки навчають, що деякі “обставини можуть викликати необхідність індивідуальної адаптації” для виконання священних сімейних обов’язків (“Сім’я: Проголошення світові”, ChurchofJesusChrist.org).
Старійшина Ніл Л. Андерсен, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, визнав, що вірні члени Церкви мають різні сімейні обставини:
“Серед молодих і літніх є так багато таких, хто є відданим і вірним євангелії Ісуса Христа, незважаючи на те, що їхній власний існуючий досвід не зовсім узгоджується зі змістом проголошення про сім’ю: це діти, чиї життя зазнали потрясіння від розлучення; … розлучені жінки і чоловіки, яких було глибоко поранено невірністю подружжя; чоловіки і дружини, які не можуть мати дітей; … самотні жінки і чоловіки, які з різних причин не мали можливості одружитися” (“Око віри”, Ліягона, трав. 2019, с. 36).
Президент М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав:
“Брати і сестри, сьогодні більше половини дорослих у Церкві є овдовілими, розлученими або ще не одруженими. Деякі розмірковують про свої можливості й місце у Божому плані та в Церкві. Ми повинні розуміти, що вічне життя—це не просто питання нинішнього сімейного стану, а учнівства та “доблес[ті] у свідченні про Ісуса” [Учення і Завіти 76:79; див. також Учення і Завіти 121:29]. …
Усі, хто приймає милостивий дар Спасителя—покаяння і живе за Його заповідями, отримає вічне життя, хоча вони й не набувають усіх своїх якостей і не досягають досконалості у смертному житті” (“Надія на Христа”, Ліягона, трав. 2021, с. 55).
Деякі люди можуть замислюватися над тим, чому церковні провідники продовжують навчати про ідеальне сімейне життя, тоді як багато членів Церкви не мають цих ідеальних обставин.
Сестра Шерон Юбенк, з генерального президентства Товариства допомоги, розповіла про свій досвід та думки, будучи незаміжньою дорослою:
“Будучи сама незаміжньою, я знаю, що ви відчуваєте. У вас немає когось завжди поряд; сидіти в церкві якось незручно; вечірки можуть перетворитися у страждання; рідні гадають, що вони можуть коментувати, коли нікому не слід казати жодного слова. …
Дотримуватися церковних вчень, які зосереджені на сім’ї, може бути випробуванням. Однак реальність полягає у тому, що більшість членів Церкви не живе у досконалих сімейних обставинах. Я не впевнена, чи хтось взагалі живе у такій досконалій, ідеальній сім’ї. То чому ж нам слід наголошувати на ідеалі? Тому що сім’я є нашою долею, і тут на землі ми набуваємо навичок, як мати міцні сімейні стосунки, якими б не були наші сімейні обставини” (“A Letter to a Single Sister”, Ensign, Oct. 2019, 40).
Розмірковуйте, готуючись до уроку
Яким чином ми можемо виявляти віру в Ісуса Христа і Його вчення про сім’ю, навіть коли наші сімейні обставини не є ідеальними?
Частина 2
Як я можу просуватися вперед з вірою, коли бажані благословення затримуються?
Авраам і Сарра знали, що це таке, коли деякі бажані благословення затримуються, а інші не приходять у цьому житті. Коли Аврааму було 75 років, у нього та Сарри не було дітей (див. Буття 11:29–30; 12:4). Однак Господь пообіцяв йому: “І вчиню Я потомство твоє, як той порох землі” (Буття 13:16). Господь також пообіцяв, що Аврааму та Його потомству буде дана для успадкування земля ханаанська (див. Буття 17:8). Пізніше, коли Аврааму було 100 років, а Саррі 90, їм було обіцяно, що Сарра народить сина, якого назвуть Ісаком (див. Буття 17:17, 19). Хоча це обіцяння та деякі інші обіцяння були виконані для них, Господні обіцяння, що у них буде незліченне потомство і вони отримають обіцяну землю, не були виконані за життя Авраама і Сарри.
У Посланні до євреїв апостол Павло згадує ці благословення, дані Аврааму і Саррі.
Вивчайте, готуючись до уроку
Прочитайте Євреям 11:8, 11–13 та обміркуйте, чого ви можете навчитися з прикладу Авраама і Сарри, як виявляти віру в Ісуса Христа, коли бажанні благословення затримуються або не виповнюються в цьому житті.
Президент Даллін Х. Оукс, з Першого Президентства, пояснив: “Віра означає довіру—довіру до Божої волі, довіру до Його способу виконання завдань і довіру до Його розкладу” (“Час”, Ліягона, жовт. 2003, с. 12).
Коли ми чекаємо на Господні благословення, яких бажаємо, це може випробовувати наше терпіння і нашу слухняність. Служачи сімдесятником, старійшина Спенсер Дж. Конді навчав:
“Іноді, будучи мирськими і нетерплячими, ми перестаємо бачити Господні дорогоцінні обіцяння і своїм непослухом відлучаємо себе від виконання цих обіцянь” (“Право на цінні та великі обітниці”, Ліягона, лист. 2007, с. 17).
Президент Баллард також навчав про очікування на Господа:
“Очікування на Господа означає постійну слухняність і духовне просування до Нього. Очікування на Господа—це не марнування часу, не щось пасивне. У вас ніколи не повинно виникнути відчуття, що ви у кімнаті для очікування. …
Особисте зростання, якого зараз можна досягти, очікуючи на Господа та Його обіцяння, є безцінною, священною складовою Його плану для кожного з нас. … Господь шанує тих, хто служить Йому й очікує на Нього з терпінням та вірою [Ісая 64:4; Учення і Завіти 133:45]” (“Надія на Христа”, с. 55).
Записуйте свої думки
Запишіть свій досвід або вчення, які сформували вашу впевненість у тому, що Господь виконає Свої обіцяння, навіть якщо благословення затримуються.
Частина 3
Як я можу робити свій внесок у Господній Церкві, не зважаючи на мої сімейні обставини?
Деякі члени Церкви, чиї сімейні обставини не відповідають на даний момент тим, що описані у проголошенні про сім’ю, можуть замислюватися, яким чином вони можуть бути корисними у Церкві. Апостол Павло порівняв Церкву Ісуса Христа із фізичним тілом, щоб навчити нас, що кожен член Церкви потрібен.
Вивчайте, готуючись до уроку
Прочитайте 1 Коринтянам 12:12, 16–17, 21, 25–27 і подумайте про те, яким чином кожен член Церкви є важливим та частиною цілого.
Наші особливі обставини можуть стати цінним досвідом для нашого приходу або філії. Президент Баллард зауважив:
“Ніколи не забувайте, що ви є дитиною Бога, нашого Вічного Батька, зараз і завжди. Він любить вас, і ви потрібні Церкві та бажані там. Так, ви потрібні нам! Нам потрібні ваші голоси, таланти, уміння, доброчесність і праведність” (“Надія на Христа”, с. 55).
Старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, також навчав:
“Будь-хто з нас міг би ізолювати себе від приходської сім’ї через наші відмінності. … Натомість давайте ділитися своїми дарами й талантами з іншими, приносячи їм яскравість надії й радості, і, роблячи так, самим відчувати натхнення” (“Belonging to a Ward Family”, Ensign, Mar. 1996, 16).
Розмірковуйте, готуючись до уроку
Що я можу робити, аби краще зрозуміти інших членів мого приходу або моєї філії та допомагати їм відчувати свою цінність та потрібність? Якщо я відчуваю так, наче мені немає місця в Церкві, що я можу робити, щоб дозволити Спасителю допомогти мені відчувати свою цінність та належність до Його Церкві?