“Урок 15. Підготовчий матеріал для уроку: Заповідь розмножуватися й наповнювати землю”, Вічна сім’я. Матеріал для вчителя (2022)
“Урок 15. Підготовчий матеріал для уроку”, Вічна сім’я. Матеріал для вчителя
Урок 15. Підготовчий матеріал для уроку
Заповідь розмножуватися й наповнювати землю
Які у вас сподівання або що вас турбує щодо того, щоб мати дітей? Вивчаючи наступний матеріал, моліться, аби поглибити ваше розуміння священних цілей, які виконуються у плані Небесного Батька, коли чоловіки та дружини приймають рішення мати дітей. Обміркуйте, як чоловік та дружина можуть діяти з вірою, щоб вшановувати божественну заповідь розмножуватися й наповнювати землю.
Частина 1
Яку роль відіграє заповідь мати дітей у плані спасіння Небесного Батька?
Подумайте про різні погляди, про які ви чули від людей, стосовно того, щоб мати дітей. Старійшина Ніл Л. Андерсен, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розповів про погляд однієї матері:
“Багато голосів нині у світі занижують важливість мати дітей або пропонують відкладати з їх народженням чи обмежуватися певною кількістю дітей в сім’ї. Мої дочки недавно показали мені блог однієї матері християнки (не нашого віросповідання), у якої п’ятеро дітей. Вона писала: “[Зростаючи] в цій культурі, дуже важко перейнятися баченням материнства, як про нього говориться в Біблії. … Народження дітей цінується набагато нижче, ніж навчання в університеті, і напевно нижче, ніж подорожування світом. Воно цінується нижче можливості вийти і розважитися ввечері, чи покачати м’язи у спортивному залі. Будь-яка робота чи сподівання її отримати стали важливішими за нього”. Далі вона додала: “Материнство—це не хобі, це покликання. Ви не колекціонуєте дітей, бо вважаєте їх гарнішими за марки. Вони не є чимось, чим ви можете займатися, якщо буде час. Саме на них Бог дав вам час” [Rachel Jankovic, “Motherhood Is a Calling (and Where Your Children Rank)”, July 14, 2011, desiringgod.org]” (“Діти”, Ліягона, лист. 2011, с. 28).
Після того, як Бог створив Адама та Єву і поєднав їх у новому і вічному завіті шлюбу, Він дав їм заповідь.
Пророки останніх днів наголосили: “Перша заповідь, яку Бог дав Адамові та Єві, стосувалася здатності бути батьками, яку вони мали як чоловік і дружина. Ми проголошуємо, що Божа заповідь Його дітям,—розмножуватися і наповнювати землю—залишається в силі” (“Сім’я: Проголошення світові”, ChurchofJesusChrist.org).
Обміркуйте, чому необхідно, щоб ця заповідь була підтверджена у наші дні. Президент Даллін Х. Оукс, з Першого Президентства, навчав, що “найзапекліша протидія Сатани спрямована на все, що є найважливішим у Божому плані”. Серед усього іншого ця протидія прагне “відбити бажання народжувати дітей—особливо у батьків, які виховуватимуть дітей в істині” (“Істина та план”, Ліягона, лист. 2018, с. 27).
Євангелія Ісуса Христа благославляє нас божественним розумінням важливості дітей (див., наприклад, Псалми 126:3 і Матвій 19:13–15). Старійшина Андерсен навчав:
“Великими привілеєм чоловіка й дружини, які спроможні народжувати дітей, є забезпечення смертними тілами цих духовних дітей Бога. …
Коли у чоловіка й дружини народжується дитина, вони виконують частину плану нашого Небесного Батька приводити дітей на землю. Господь сказав: “Це є Моя робота і Моя слава—здійснювати безсмертя і вічне життя людини” [Мойсей 1:39]. Перед безсмертям має бути смертне життя” (“Діти”, с. 28).
Президент М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що мати дітей—це частина мети смертного життя:
“Мета смертного життя—стати більш подібними до Бога, отримавши фізичні тіла, виявляючи свободу волі й виконуючи ролі, які раніше належали лише небесним батькам—ролі чоловіка, дружини і батьківську роль. …
Одна з найважливіших цілей земного життя—це можливість повторити той сімейний досвід самостійно, але цього разу в ролі батьків, а не лише дітей. …
Небесний Батько хоче, щоб ми … виконували Його першу заповідь—“розмножуйтеся, і наповнюйте землю” (Буття 1:28)—і не тільки виконували Його план, але також і знаходили радість, яку Його план призначено давати Його синам і дочкам” (“Можливості й обов’язки вчителів ЦСО в 21-му столітті” [вечір з генеральним авторитетом, 26 лют. 2016 р.], broadcasts.ChurchofJesusChrist.org).
Частина 2
Як ми з подружжям можемо вирішити, коли і скільки мати дітей?
Перед парами у шлюбі постають важливі запитання про те, коли і скільки мати дітей.
Старійшина Андерсен говорив про важливість радитися з Господом, коли приймаються ці рішення:
“Рішення, коли і скільки мати дітей, приймаються приватно між чоловіком, дружиною та Господом. Ці рішення є священними—рішеннями, які повинні прийматися зі щирою молитвою і втілюватися з великою вірою. …
Брати і сестри, ми не повинні бути швидкими на осуд одне одного у цьому священному й приватному обов’язку” (“Діти”, с. 28, 30).
Деякі люди, які мають праведне бажання мати дітей не можуть мати такої можливості в цьому житті. Стосовно цього старійшина Андерсен навчав:
“Народження дітей також може бути болісною темою для праведних подружніх пар, які одружуються і виявляють, що не спроможні мати дітей, яких вони так палко прагнули, або для чоловіка та дружини, які планували мати велику сім’ю, але благословенні маленькою сім’єю.
Ми не завжди можемо пояснити причини складнощів нашого смертного життя. Іноді життя здається дуже несправедливим—особливо, коли нашим найбільшим бажанням є чинити саме так, як заповідав Господь. Як слуга Господа я запевняю вас, що це обіцяння незмінне: “Вірні члени Церкви, чиї обставини не дозволяють їм отримати благословення вічного шлюбу й можливості бути батьками в цьому житті, отримають усі обіцяні благословення у вічностях, [якщо] вони дотримуватимуться завітів, які уклали з Богом” [Загальний довідник: Служіння в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів, 38.1.4, ChurchofJesusChrist.org]” (“Діти”, с. 30).
Частина 3
Як розуміння священності життя у Божому плані впливає на наш вибір?
Через живих пророків Господь підкреслив священність людського життя і те, на що всі діти, зокрема і ненароджені, мають право:
“Ми стверджуємо священність життя і його важливість у Божому вічному плані. …
Діти мають право народжуватися в лоні шлюбу і виховуватися батьком і матір’ю, які з цілковитою вірністю шанують шлюбні обітниці” (“Сім’я: Проголошення світові”).
Стосовно священності життя Президент Рассел М. Нельсон навчав:
“Ніхто не може притиснути до себе невинне дитя, глянути в його прекрасні очі, доторкнутися до малесеньких пальчиків і поцілувати дитячу щічку без того, щоб не відчути велике благоговіння до життя і до нашого Творця. Життя приходить із життя. Воно не є випадковим. Це—дар від Бога” (“Аборт: Атака на беззахисних”, Ліягона, жовт. 2008, с. 37).
Заяви у проголошені про сім’ю направлені проти різних практик, які широко розповсюджені у наш час, зокрема аборти і народження дітей поза шлюбом. У багатьох частинах світу аборт вважається прийнятним, і мільйони абортів виконуються щороку.
Провідники Церкви надають наступні інструкції стосовно абортів:
“Господь заповів: “Не вбивай, не роби нічого подібного до цього” (Учення і Завіти 59:6). Церква виступає проти аборту, який виконується за власним бажанням заради особистої чи соціальної зручності. Члени Церкви не повинні робити аборт, виконувати його, домовлятися про його проведення, платити за нього, погоджуватися на аборт або заохочувати до аборту. Можливі винятки дозволяються, тільки якщо:
Вагітність є наслідком насильницького зґвалтування чи кровозмішення.
Компетентний лікар встановлює, що життю або здоров’ю матері загрожує серйозна небезпека.
Компетентний лікар встановлює, що плід має серйозні вади, через які немовля не зможе вижити після народження.
Навіть ці винятки автоматично не виправдовують аборт. Аборт—це найсерйозніша справа, і він повинен розглядатися як можливий тільки після того, як відповідальні за нього особи порадилися зі своїми єпископами й отримали божественне підтвердження через молитву” (Загальний довідник, 38.6.1).
“Деякі неодружені батьки вибирають зробити аборт, бо вони відчувають, що неспроможні надати своїй дитині “безпеку, піклування та стабільні стосунки”, які їй потрібні. У цих обставинах усиновлення може бути “безкорислив[им], прийнят[им] з любов’ю рішенн[ям], яке благословляє дитину, батьків, які дали їй життя, і батьків, які всиновили її, у цьому житті і у всіх вічностях” (Заява Першого Президентства, 4 жовт. 2006 р., як процитовано в Ліягоні, жовт. 2008, с. 37).