“Релігійні вірування у дні Джозефа Сміта”. Теми з історії Церкви
“Релігійні вірування у дні Джозефа Сміта”
Релігійні вірування у дні Джозефа Сміта
Коли найперші члени Церкви переходили з інших конфесій у свою нову релігію, вони приносили з собою вірування, традиції та цінності, набуті під час перебування в цих релігійних організаціях. У Сполучених Штатах в ті часи людям, які регулярно ходили до церков, було властиво мати широкий спектр вірувань, що брали свій початок від дискусій щодо догматів християнства, які точилися століттями. Приєднуючись до Церкви, наверненні не полишали всіх своїх попередніх вірувань і часто розуміли одкровення, отримані Джозефом Смітом, і його вчення у світлі своїх попередніх поглядів. Багато одкровень, які містяться в книзі Учення і Завіти, були дані у відповідь на запитання, ставити які Джозефа і його товаришів спонукало їхнє релігійне минуле1.
Після Американської революції, що сталася наприкінці 18-го століття, новою національною конституцією заборонялося мати офіційну релігію, яка фінансово підтримується урядом. Невдовзі таку ж заборону впровадили уряди окремих штатів, що відкрило шлях до активного суперництва між церквами і проповідниками. Доволі освіченому населенню був притаманний широкий спектр поглядів, і обговорення доктрин відбувалося у популярних друкованих виданнях. Називати себе універсалістом, армініаністом або кальвіністом було настільки ж прийнятним для перших святих і їхніх сучасників, як і належати до певної політичної партії у наші дні. Релігійна риторика в часи Джозефа Сміта зазвичай стосувалася питань тлумачення Біблії, природи Бога і людства, спасіння та священнодійств.
Біблія
Біблія вплинула на американський спосіб мислення, мову та культуру більше, ніж будь-яка інша книга. Політики і проповідники однаковою мірою основували свої аргументи на Писаннях і користувалися біблійною мовою. Більшість протестантів вважали Біблію єдиним авторитетом у питаннях доктрини, і багато з них вважали її слова незаперечними і вільними від помилок. Часто читачі доволі по-різному тлумачили Біблію, але небагато хто ставив під сумнів її статус. Деякі з сучасників Джозефа Сміта вперше пропонували нові й більш складні підходи до тлумачення Біблії та біблійної науки, але багато людей продовжували з недовірою ставитися до цих нових методів і надавали перевагу такому використанню уривків з Біблії, яке більш узгоджувалося зі здоровим глуздом. Більшість перших святих останніх днів, подібно до багатьох їхніх сусідів протестантів, заохочували до більш буквального прочитання Біблії.
У дні Джозефа Сміта більшість американців стверджували, що Біблії їм цілком достатньо, і зі скепсисом сприймали ставлення святих останніх днів до Книги Мормона та Учення і Завітів як до Писань. Багато з тих, хто читав Біблію, цікавилися апокрифами, але більшість людей вважали канон Писань (тобто книги, які такими християнами, як протестанти і католики, за традицією визнавалися незаперечними) остаточно завершеним.
Природа Бога і людства
Більшість американських християн вірили в учення про Трійцю в такому вигляді, як воно представлено у традиційних сповідях і символах віри. Там говориться про Бога, як про трьох Осіб — Батька, Сина і Святого Духа, — які існують разом як єдина істота. Для віруючих ця концепція не здавалася абсурдною, але скоріше була викликаючою благоговійний трепет таємницею Бога, що перевищує людське розуміння. Хоча кількість віруючих в догмат Трійці була найбільшою, багатьох людей приваблювали й інші погляди на Божество. Серед вільнодумців і філософів у Європі та Америці популярним поглядом був деїзм, коли стверджувалося, що є дбайливий, але відсутній Бог — Творець, Який привів Всесвіт у рух, але дозволив йому існувати самостійно. Стурбовані ідеями деїстів, однак продовжуючи шукати біблійну альтернативу тринітаризму, деякі теологи створили рух, який став відомим як унітаріанство. Ці теологи стверджували, що Бог був однією істотою, що Спаситель Ісус був людиною і що Святий Дух був уособленням Божої сили.
Для переважної більшості християнських проповідників і авторів становище людства пояснювалося Падінням людини, про яке розповідається у книзі Буття: люди живуть у занепалому світі внаслідок первородного гріха, і це становище може бути покращене тільки через божественне втручання. Більшість американських протестантів вірили, що людство за своєю природою порочне, і для них думка про те, що люди можуть прагнути стати такими, як Бог, вважалася богохульством.
Спасіння
Жодна тема не викликала так багато суперечок, як природа спасіння. Теологи здавна намагалися зрозуміти зв’язок між спасінням, вільною волею, долею і Божими передбаченням та благодаттю. На початку 1800-х років більшість американських протестантів, яку б церкву вони не відвідували, належали до однієї з трьох течій: кальвінізму, армініанства або універсалізму.
Протестантський реформатор Жан Кальвін вважав, що Бог має абсолютне знання про долю Своїх творінь і тому визначив наперед, кого буде спасенно для такої долі. Кальвіністи розглядали вільну волю скоріш як продовження Божої волі, ніж як незалежний вибір. Кальвіністський теолог Якоб Арміній відкинув ідею про неодмінне приречення і стверджував, що людський вибір відіграє певну роль у спасінні. Навіть ті, кого було приречено на спасіння, наполягав Арміній, можуть опиратися Святому Духу. Пізніше деякі армінійці, зокрема видатна постать методизму Джон Веслі, вважали, що людина може, завдяки вибору і Божій благодаті, певною мірою сягнути досконалої любові й у такий спосіб позбутися бажання грішити. Опоненти цього перфекціоністського вчення стверджували, що такий стан буття може настати лише у славетному житті прийдешньому, а не в смертному житті.
Здебільшого кальвіністи і армінійці вважали, що спасіння буде дароване відносно небагатьом, а на більшість людей чекає прокляття. Універсалісти, з іншого боку, запевняли, що оскільки Ісус Христос здійснив досконалу Спокуту, кожна людина зрештою буде спасенною. Вони розуміли біблійне вчення про божественне покарання, як тимчасове і дане для виправлення. Бог настільки досконало любить світ, переконували вони, що Він зрештою здійснить спасіння всього людства.
Ці дебати щодо можливості спасіння змусили віруючих хвилюватися за своє становище. Пошук запевнення у спасінні приймав різні форми у кальвіністів і армінійців. Кальвіністи намагалися тлумачити свій особистий духовний досвід, свої почуття і дії як ознаки того, що Бог вибрав їх для спасіння. Армінійці часто шукали запевнення у могутніх свідченнях від Святого Духа. Інші вважали релігійні обряди, такі, як хрищення та євхаристія (причастя Вечері Господньої), необхідними для спасіння.
Таїнства і повноваження
Християни зазвичай називали обряди або священнодійства, такі, як хрищення, словом таїнства. У римо-католицькій і православній традиціях таїнствами були ритуали, які вважалися необхідними для спасіння. Священники бачили своє повноваження виконувати таїнства як таке, що було передано їм через наступництво єпископів від давніх апостолів, очолюваних Петром. Протестантські реформатори, особливо Мартін Лютер і Жан Кальвін, розглядали таїнства, як ознаки віри; повноваженням наділялася громада віруючих, а не кілька висвячених людей, і визнання таїнства дійсним покладалося виключно на Святого Духа.
Бурхливо обговорювалися питання: у який спосіб виконувати хрищення, у якому віці, і чи є воно необхідним. Під час європейської Реформації під пильною увагою опинилися католицькі та православні традиції хрищення немовлят, однак погляди протестантів в Америці щодо цього були різними. Баптисти вважали, що тільки ті люди, які діють з вірою, повністю усвідомлюючи свій вибір прийти до Христа, можуть отримати дійсне хрищення. Інші вірили, що сам ритуал хрищення є дійсним незалежно від віку чи зрілості людини, яку христять. Також обговорювалися способи виконання хрищення. Баптисти та інші конфесії наголошували на зануренні, а лютерани, англіканці, конгрегаціоналісти, пресвітеріани і методисти дозволяли хрищення обливанням чи окропленням.
Ці та інші дебати спонукали Джозефа Сміта шукати відповіді, що привело до отримання ним багатьох його найславетніших одкровень. У Писаннях святих останніх днів міститься багато даних через одкровення відповідей на запитання щодо авторитету Біблії, природи Божества, долі людської душі, необхідності та способу хрищення, повноваження священства та діянь Святого Духа. У цих сучасних одкровеннях окреслено систему доктрин і священних обрядів, відмінних від тих, які були присутні в культурі, що оточувала перших святих останніх днів.
Пов’язані теми: Релігійні вірування у дні Джозефа Сміта, Пробудження і відродження, Розповіді про Перше видіння Джозефа Сміта