Бібліотека
Урок 105: Алма 59–63

Урок 105

Aлма 59–63

Вступ

Полководець Мороній радів успіху Геламана, оскільки тому вдалося повернути кілька нефійських міст, що були захоплені ламанійцями. Однак, коли він дізнався, що місто Нефійга було захоплено ламанійцями, то розгнівався на уряд через те, що не було надіслано підкріплення. У листі до Пагорана, головного судді, він висловив жаль з приводу страждань праведних і дорікав Пагорану, що не надається підтримка справі свободи. Моронію не було відомо, що Пагоран змушений був через повстання прихильників царя втекти до землі Гедеон. Пагоран не образився на докори Моронія, а радів, відчуваючи любов Моронія до свободи. Господь зміцнив нефійців, і Мороній разом з Пагораном та іншими розбив прихильників царя та ламанійців. Після кількох років війни нефійці знову мали мир, і Геламан взявся відновлювати Церкву.

Рекомендації для навчання

Алма 59

Нефійці втрачають укріплення, і полководець Мороній сумує через злочестивість народу

Перед початком уроку напишіть на дошці наведене далі твердження Президента Езри Тефта Бенсона (з The Teachings of Ezra Taft Benson [1988], 285):

“Краще підготуватись і запобігти, ніж виправляти і каятись” (Президент Езра Тефт Бенсон).

Можливо, ви вже наводили це твердження на уроці, коли вивчали розділи Алма 49–51. Якщо так, тоді ви, пишучи це твердження на дошці, можете пропустити в ньому кілька слів. Попросіть студентів дописати слова на місці пропусків.

Запропонуйте студентам розказати про час в їхньому житті чи житті когось із їхніх знайомих, коли приготування допомогло уникнути розчарувань або горя.

Нагадайте студентам, що на попередніх уроках вони вивчали розділи про битви між нефійцями і ламанійцями. Попросіть студентів подумки прочитати Алма 59:5–11 і подумати, як написане на дошці твердження стосується ситуації, описаної в цих віршах.

  • Що, як видається, дозволило ламанійцям захопити місто Нефійга? (Злочестивість народу Нефійги).

  • Що із знайденого вами в цих віршах стосується твердження, написаного на дошці?

Якщо студенти не назвали вказаного далі твердження з Алма 59:9, то назвіть його їм: “Легше було утримати місто від рук Ламанійців, ніж знову забрати його в них”. Ви можете запропонувати студентам позначити це твердження в їхніх примірниках Писань. Щоб допомогти студентам зрозуміти, як ця істина стосується їхнього життя, попросіть їх порівняти міста, про які сказано в цій розповіді, з собою та духовними битвами, які їм доводиться вести. Після цього поставте їм одне або кілька з наведених далі запитань:

  • Як ця істина стосується нас? (Допоможіть студентам побачити, що легше й краще залишатися вірними, ніж повертатися до віри після відходу від неї).

  • Чому залишатися вірними в Церкві легше, ніж повертатися до Церкви після періоду неактивності?

  • Чому легше підтримувати своє свідчення, ніж знову його набувати після відходу від істини?

Запропонуйте студентам подумати, якими шляхами супротивник та його прибічники можуть нападати на них. Нехай вони напишуть у зошитах для класних занять або щоденниках для вивчення Писань про те, що вони будуть робити, аби підготуватись до духовних битв.

Aлма 60–62

Мороній помилково звинувачує Пагорана, який відповідає з любов’ю та повагою

Прочитайте вголос Алма 59:13. Переконайтеся, чи розуміють студенти, що Мороній розгнівався, бо вважав, що уряду байдуже до свободи людей, тобто що уряд не дбав про неї. У своєму гніві він написав лист до Пагорана, головного судді в Зарагемлі. Попросіть кількох студентів по черзі прочитати вголос Алма 60:6–11.

  • У чому полководець Мороній звинувачував Пагорана?

  • Які почуття ви відчуваєте у Моронієвому звинуваченні?

Напишіть на дошці таке посилання на Писання: Алма 60:17–20, 23–24. Попросіть студентів подумки прочитати ці вірші. Запропонуйте їм уявити собі, як би вони відчували себе на місці Пагорана.

  • Чому звинувачення полководця Моронія могло бути болючим для Пагорана?

Попросіть кількох студентів по черзі прочитати вголос Алма 60:33–36. Нехай клас слідкує і знайде, що збирався зробити полководець Мороній у випадку, якщо Пагоран не відповість прихильно на його вимогу. Дайте студентам можливість розказати, що вони знайшли, а потім попросіть їх визначити в цих віршах слова або фрази, які вказують, які у Моронія були підстави або мотиви посилати таку вимогу.

Попросіть студентів подумки прочитати Алма 61:1–5, щоб з’ясувати, чому Мороній не отримав підкріплення.

  • Що Пагоран повідомив Моронію?

  • Як саме відповідають деякі люди на помилкове звинувачення їх у чомусь?

  • Чи вас помилково звинувачували коли-небудь? Як на вас подіяли такі звинувачення, і що ви відчували до обвинувача?

Попросіть студентів подумки прочитати Алма 61:9–10, 15–18 і знайти, що вказує на велич характеру Пагорана. Дайте студентам достатньо для цього часу, а потім запропонуйте кільком студентам розказати, що вони знайшли.

  • Чого ми можемо навчитися з того, як Пагоран відповів на звинувачення Моронія? (Допоможіть студентам визначити такий принцип: Ми можемо вибрати не ображатися на слова і вчинки інших. Студенти можуть визначити ще й такі принципи: ми повинні уникати недобрих суджень про інших і якщо ми об’єднані у праведності з іншими, то ми сильніші у наших битвах зі злом. Ви можете написати ці істини на дошці).

  • Як нам вибирати не ображатись?

Ви можете спитати студентів, чи хочуть вони розказати про якийсь випадок з їхнього життя, коли вони вибрали не ображатися на недобрі слова, сказані про них, або на неправду, яку поширювали про них інші люди. Ви також можете розказати про власний досвід з цього приводу. Свідчіть про те, як важливо прощати іншим за їхні слова або вчинки, спрямовані проти нас. Закличте студентів наслідувати приклад Пагорана.

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Алма 62:1. Нехай клас визначить, що відчув Мороній, отримавши відповідь від Пагорана.

Поясніть: хоч полководець Мороній і несправедливо звинуватив Пагорана, усе ж він навчав правильним принципам, які ми можемо застосовувати у своєму житті. Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Алма 60:23. Зазначте: слова Моронія про те, що треба очистити “посудину всередині”, можуть стосуватися будь-кого, кому потрібно покаятись. Поясніть, що посудина—це якась ємність, наприклад, чашка або ваза. Забрудніть чашку всередині і зовні (якщо можливо, візьміть для цього прозору чашку; вона найкраще підходить для демонстрації). Спитайте студентів, чи хотіли б вони пити з такої чашки. Очистіть чашку всередині і спитайте, чи тепер вони могли б пити з цієї чашки.

  • Якби ви думали про себе як про посудину, то що б означало очистити посудину зсередини?

Прочитайте таке висловлювання Президента Езри Тефта Бенсона:

“Ми повинні очистити посудину всередині (див. Алма 60:23), почавши з себе, потім—наші сім’ї і зрештою—Церкву” (“Cleansing the Inner Vessel,” Ensign, May 1986, 4).

  • Чому важливо, щоб ми були чистими всередині (це те, що люди не можуть бачити), а також зовні (це те, що люди можуть бачити)?

  • Чому так важливо очистити всередині посудину нашого життя, перш ніж ми зможемо бути повною мірою ефективними в Господньому царстві?

Підсумуйте Алма 62:1–38, пояснивши, що полководець Мороній привів частину свого війська, щоб допомогти Пагорану подолати прихильників царя в Зарагемлі. Потім Мороній і Пагоран своїм об’єднаним військом при допомозі інших нефійських військ відвоювали решту міст, захоплених ламанійцями. Вони вигнали ламанійців з тієї землі і встановили серед народу мир.

  • Які є деякі з труднощів, що виникають у людей і сімей після війни?

Попросіть студентів подумки прочитати Алма 62:39–41, щоб побачити, як випробування під час війни вплинули на нефійців.

Обговорюючи це запитання, вони можуть дати, наприклад, такі відповіді:

Наші праведні молитви можуть позитивно позначитися на наших громадах.

У тяжкі часи деякі люди смиряються перед Богом, а інші кам’яніють серцем.

  • Як ви вважаєте, чому деякі люди більше наближуються до Господа, коли зустрічаються з випробуваннями? Чому деякі люди відвертаються від Господа, коли зустрічаються з випробуваннями? (Допоможіть студентам зрозуміти, що ми самі робимо вибір: наближатися до Господа чи ні).

  • Читаючи в Книзі Мормона розділи про війну, чого ви навчилися з них про те, як бути послідовником Ісуса Христа в часи війни або суперечок?

Алма 63

Багато Нефійців вирушають на землю, що на півночі

Підсумуйте слова Мормона у цьому розділі, пояснивши, що багато нефійців почали переселятися на північ—і по землі, і по морю. Шиблон передав священні літописи Геламану. Полководець Мороній помер, його син Моронійга став на чолі війська, яке відбило ще один напад ламанійців.

Ви можете закінчити цей урок, розказавши про людей, які, зазнавши горя і страждань, вибрали пом’якшитися серцем і збільшили свою довіру до Бога. Можете поділитися власним досвідом.

Повторення книги Алми

Виділіть певний час, аби допомогти студентам повторити книгу Алми. Попросіть їх подумати про те, що вони дізналися з цієї книги як в семінарії, так і під час особистого вивчення Писань. Якщо потрібно, запропонуйте їм проглянути стислий зміст до деяких розділів книги Алми, щоб допомогти їм пригадати. Дайте студентам для цього достатньо часу, а потім запропонуйте кільком з них поділитися думками і почуттями стосовно того, що їх вразило в цій книзі.

Коментарі та довідковий матеріал

Aлма 61. Як відповідати тим, хто ображає нас або заподіює нам шкоду

Президент Джеймс Е. Фауст, з Першого Президентства, розповів одну історію про те, як важливо не затаювати погані почуття до тих, хто, можливо, намагається образити нас або заподіяти нам шкоду:

“Серед мальовничих пагорбів Пенсільванії група відданих християн живе простим життям: без автомобілів, електрики і сучасної техніки. Вони тяжко працюють і живуть скромно і мирно, відокремлено від світу. Із їжі вони споживають переважно те, що вирощують на власних фермах. Жінки шиють, в’яжуть і тчуть їхній одяг, скромний і простий. Їх називають “амішами”.

32-річний водій молоковозу жив зі своєю сім’єю в їхньому поселенні Нікель-Майнс. Він не був амішем, але його робота давала йому можливість бувати на багатьох молочних фермах амішів, де його знали як спокійного молочника. Минулого жовтня він несподівано втратив здоровий глузд і самоконтроль. У стані помутніння розуму він звинувачував Бога у смерті своєї першої дитини і в якихось химерних спогадах. Він без ніякої на те причини увірвався в амішську школу, відпустив хлопчиків та дорослих і зв’язав 10 дівчаток. Він почав стріляти в них, п’ятьох убив і п’ятьох поранив. Потім позбавив себе життя.

Цей випадок жахливого насильства викликав тугу серед амішів, але не злобу. Був біль, але не ненависть. Їхнє прощення не забарилося. Вони разом шукали, як допомогти нещасній сім’ї молочника. Коли його сім’я зібралася вдома на наступний день після стрілянини, прийшов сусід-аміш, обійняв батька загиблого вбивці і сказав: “Ми простимо вас” [In Joan Kern, “A Community Cries”, Lancaster New Era, Oct. 4, 2006, p. A8]. Провідники громади амішів відвідали дружину і дітей молочника, висловили їм співчуття, сказали про своє прощення, надали допомогу і виявили любов. Майже половина присутніх на похороні молочника були амішами. У свою чергу, аміші запросили сім’ю молочника на поховальні служби за загиблими дівчатками. Дивовижний мир запанував серед амішів, бо їхня віра підтримала їх у цей надзвичайно важкий час.

Один місцевий житель влучно підсумував наслідки цієї трагедії такими словами: “Усі ми говорили однією мовою—не англійською, а мовою турботи, мовою єднання [і] мовою служіння. І, так, мовою прощення” [In Helen Colwell Adams, “After That Tragic Day, a Deeper Respect among English, Amish?” Sunday News, Oct. 15, 2006, p. A1.] То був дивовижний вияв усієї їхньої віри в учення Господа з Проповіді на горі: “Творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує” [Матвій 5:44].

Сім’я молочника, який убив п’ятьох дівчаток, поширила для громадськості таке звернення:

“Нашим друзям-амішам, сусідам і місцевій громаді.

Наша сім’я хоче, щоб кожен з вас знав, як ми вражені прощенням, добротою і милістю, виявленими до нас. Ваша любов до нашої сім’ї принесла зцілення, яке було так необхідне нам. Ваші молитви, квіти, листівки й подарунки невимовно зворушили наші серця. Ваше співчуття відчула не тільки наша сім’я і наше місто—воно змінює наш світ і за це ми щиро вдячні вам.

Знайте, що наші серця розриваються від того, що сталося. Душу сповнює сум за наших сусідів-амішів, яких ми любили і продовжуємо любити. Ми знаємо, що в майбутньому буде багато важких днів у сім’ях, які втратили близьких, тож ми, перебудовуючи життя, будемо й далі покладати надію і довіру на Бога, від Якого йде все втішення”. [“Amish Shooting Victims”, www.800padutch.com/amishvictims.shtml].

Як могла вся спільнота амішів виявити таке прощення? Завдяки їхній вірі в Бога й довірі до Його слова, притаманним їм. Вони вважають себе учнями Христа і хочуть наслідувати Його приклад.

Почувши про цю трагедію, багато людей переказали амішам кошти на лікування п’ятьох вцілілих дівчат і на поховання тих п’ятьох, які загинули. Подальшим виявом учнівства амішів було те, що вони вирішили віддати певну суму коштів вдові молочника і трьом її дітям, адже вони також виявилися жертвами цієї жахливої трагедії” (“Цілюща сила прощення”, Ensign або Ліягона, трав. 2007, сс. 67–68).

Aлма 62:41. Реагування на нещастя

Посилаючись на Алма 62:39–41, президент Бойд К. Пекер, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав:

“Одне й те саме випробування у важкі часи може мати для людей абсолютно різні наслідки. …

Напевно ви знаєте людей, в житті яких повно горя, але це горе робить їх мудрішими, міцнішими і благороднішими, тоді як інші люди, пройшовши через те саме випробування, стали озлобленими, дратівливими і нещасними” (“The Mystery of Life”, Ensign, Nov. 1983, 18).

Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що ми самі вибираємо, як реагувати на нещастя:

“Дійсно, такі великі нещастя не відбуваються без якоїсь вічної цілі чи якогось вічного наслідку. Вони можуть повернути наше серце до Бога. … Навіть коли нещастя призводять до тяжких випробувань у земному житті, вони також можуть бути й шляхом, щоб привести чоловіків і жінок до вічних благословень.

Такі великомасштабні нещастя, як природні катаклізми та війни, здається, є невід’ємними в досвіді земного існування. Повністю ми відвернути їх не можемо, але ми можемо для себе визначити, як будемо на них реагувати. Наприклад, нещастя, які несуть війна та служіння у війську, одних духовно знищують, а інших духовно пробуджують. Цей контраст описано у Книзі Мормона:

“Але ось, через надзвичайно довгу тривалість війни між Нефійцями і Ламанійцями, багато хто став закам’янілим, через надзвичайно довгу тривалість війни; і багато хто став м’якшим через свої скорботи, так що вони упокорилися перед Богом, до самих глибин покірності” (Алма 62:41).

Я прочитав про подібний контраст, що відчувався після руйнівного урагану, який кілька років тому знищив тисячі домів у Флориді. У новинах повідомлялося про двох різних чоловіків, які пережили однакову трагедію й отримали однакове благословення: дім кожного був цілком зруйнований, однак ніхто з членів їхніх сімей не зазнав смерті чи поранень. Один сказав, що ця трагедія вбила його віру; як, запитував він, міг Бог таке допустити? Інший сказав, що пережите зміцнило його віру. За його словами, Бог був добрим до нього. І хоч їхній дім та майно були втрачені, та все ж їм було збережено життя і вони могли відбудувати свій дім. Для одного склянка була наполовину порожня. Для іншого склянка була наполовину повна. Дар моральної свободи вибору дає кожному з нас силу вибирати, як ми будемо діяти, переживаючи нещастя” (“Adversity”, Ensign, July 1998, 7–8).

Aлма 63:4–10. Гаґот та його нащадки

Пророки останніх днів сказали, що народ Гаґота поселився на островах, які тепер відомі як Нова Зеландія.

Святим у Новій Зеландії Президент Джозеф Ф. Сміт сказав: “Брати і сестри з Нової Зеландії, я хочу, щоб ви знали, що ви походите від народу Гаґота” (процитовано Спенсером В. Кімболом в Joseph Fielding McConkie and Robert L. Millet, Doctrinal Commentary on the Book of Mormon, vol. 3 [1991], 329).

У молитві освячення Гамільтонського храму, Нова Зеландія, Президент Девід О. Мак-Кей сказав: “Ми висловлюємо вдячність за ці родючі землі, до яких Ти направив нащадків батька Легія, і дав їм процвітання” (“Dedicatory Prayer Delivered by Pres. McKay at New Zealand Temple”, Church News, May 10, 1958, 2).

Президент Спенсер В. Кімбол сказав: “Можна дійти висновку, що нащадки Гаґота і тих, хто був з ним, упродовж дев’ятнадцяти століть жили на цих островах, починаючи з 55 р. до Р.Х. і по 1854 р., коли євангелія почала проповідуватися серед них. Для них було втрачено все те просте і ясне, що Спаситель приніс на землю, бо, вірогідно, вони жили на цих островах, коли Христос народився в Єрусалимі” (Temple View Area Conference Report, February 1976, 3; процитовано в Joseph Fielding McConkie and Robert L. Millet, Doctrinal Commentary on the Book of Mormon, vol. 3, 329).