Вступ до Книги Алми
Навіщо вивчати цю книгу?
Вивчаючи книгу Алми, студенти дізнаються про роль Ісуса Христа і необхідність Його Спокути і Воскресіння у плані спасіння. Вони також дізнаються, якою великою є сила Божого слова у подоланні орудування священиків, лжевчень, гріха, ненависті та відступництва і приведенні людей до відчуття ними могутньої зміни свого серця. Студенти також можуть багато чому навчитись і отримати натхнення, читаючи про місіонерські старання Алми, Амулека і синів Мосії та про навернення і вірність анті-нефій-легіїв (народу Аммона). Вивчаючи розділи, в яких детально розповідається про війни між нефійцями і ламанійцями, вони дізнаються про принципи, що направлятимуть їх у неспокійні часи, в які вони живуть, і допомагатимуть їм перемагати в їхніх особистих битвах проти супротивника.
Хто написав цю книгу?
Щоб укласти книгу Алми, Мормон упорядкував і скоротив літописи з великих пластин Нефія. Книга названа за іменем Алми, якого, оскільки він був сином Алми, часто називають Алмою молодшим. Коли цар Мосія встановив серед нефійців правління суддів, Алма молодший став першим головним суддею і наступником свого батька як первосвященика над Церквою (див. Мосія 29:42). З часом він передав своє місце головного судді іншому, щоб присвятити себе “тільки первосвященств[у]” і тому, щоб “передавати слово Бога людям” по всій землі нефійців (Алма 4:20; 5:1). Щоб укласти книгу Алми, Мормон використав літописи про служіння Алми (див. Алма 1–44) та записи Алминих синів: Геламана (див. Алма 45–62) і Шиблона (див. Алма 63).
Для кого і навіщо ця книга була написана?
Мормон не призначав книгу Алми для якоїсь конкретної аудиторії і не вказував, з якою метою він написав її. Проте дуже багато вчень з цієї книги, які стосуються викупительної місії Ісуса Христа, сприяють досягненню основної мети Книги Мормона—свідчити, що “Ісус є Христос, Бог Вічний” (титульна сторінка Книги Мормона; див. також Алма 5; 7; 13; 32–34; 36; 39–42).
Коли і де була написана ця книга?
Оригінальні літописи, що використовувалися як джерела для книги Алми, вірогідно були написані між 91 р. до Р.Х. і 52 р. до Р.Х. Мормон скоротив ці літописи десь приблизно між 345 р. від Р.Х. і 385 р. від Р.Х.. Мормон не написав, де саме він знаходився, коли укладав цю книгу.
У чому особливості цієї книги?
Хоч книга Алми і є найбільшою за обсягом у Книзі Мормона, вона охоплює період лише в 39 років—приблизно з 91 р. до Р.Х. до 52 до Р.Х. У книзі дається розповідь про перший приклад успішної місіонерської роботи серед ламанійців. У ній також яскраво показано вірність навернених ламанійців у дотриманні своїх завітів (див. Алма 23:6–7; 24). Крім того, книга Алми містить вчення про доктрину висвячення наперед і служіння Мелхиседека (див. Алма 13); про силу слова Бога (див. Алма 31); про те, як розвинути віру в Ісуса Христа (див. Алма 32–34); про тяжкість гріха, яким є порушення закону цнотливості (див. Алма 39); про стан наших духів після смерті (див. Алма 40); про доктрини стосовно воскресіння і відновлення (див. Алма 40–41); про роль справедливості й милості у плані викуплення, який дав Небесний Батько (див. Алма 42). Ця книга також містить у собі Господні настанови стосовно самозахисту та обставин, за яких війна є виправданою (див. Алма 43:45–47).
Стислий зміст
Алма 1–3 Негор запроваджує орудування священиків серед нефійців. Алма веде праведних нефійців на захист проти Амлісія та його прибічників, які приєдналися до війська ламанійців. Після невдалої спроби Амлісія стати царем і знищити Церкву нефійці розбивають ще одне ламанійське військо.
Алма 4–16 Алма відмовляється від посади головного судді. Він мандрує землею нефійців, щоб боротися проти гордощів та злочестивості проповідуванням Божого слова. Амулек приєднується до Алми, і вони навчають про Спокуту Ісуса Христа, воскресіння й необхідність мати віру в Господа та каятися. Зизром навертається, і його христять.
Алма 17–28 Сини Мосії та інші проповідують слово Бога серед ламанійців у землі Нефія. Тисячі навертаються до Господа. Навернені позбуваються своєї зброї війни і йдуть, щоб жити серед нефійців. Багато людей гине у великій битві між нефійцями і ламанійцями.
Алма 29–42 Алма бажає приводити душі до покаяння. Він протистоїть Коригору, антихристу. Навчаючи зорамійців—групу нефійських розкольників,—Алма порівнює слово Бога з насінням, яке слід підживлювати вірою. Амулек свідчить про Спокуту і навчає зорамійців виявити віру в покаяння. Алма дає особисті поради своїм синам Геламану, Шиблону та Коріантону і свідчить їм. Алма ввіряє священні літописи Геламану. Він навчає про існування духовного світу, куди дух людини потрапляє після цього життя, про воскресіння і роль справедливості та милості у Божому плані.
Алма 43–45 Ламанійці, підбурювані до гніву нефійськими розкольниками, виходять на битву проти нефійців. Мороній веде нефійців до перемоги над військом Зерагемни. Алма має бесіду з Геламаном і благословляє його, пророкує про знищення нефійців і йде з тієї землі.
Алма 46–63 Мороній, Легій, Теанкум, Геламан і Пагоран ведуть нефійців до перемоги над ламанійськими військами, підконтрольними Амалікії та Амморону. Мороній і Пагоран також придушують бунт нефійських розкольників, відомих як прихильники царя. Шиблон отримує нефійські літописи і з часом передає їх Геламановому сину, Геламану. Військо Моронійги розбиває ламанійців ще в одній битві.