Урок 94

Алма 37

Вступ

Алма продовжив настановляти свого сина Геламана і передав під його опіку священні літописи. Він нагадав Геламану, що завдяки цим Писанням вже тисячі ламанійців були навернені до Господа, і він пророкував, що Господнім наміром було завдяки цим літописам досягнути у майбутньому важливих цілей. Алма проінструктував свого сина, чого слід навчати народ. Порівнюючи слова Христа з Ліягоною, він навчав Геламана, як важливо ними керуватися.

Примітка: На цьому уроці трьом студентам дається нагода навчати клас. Аби допомогти їм навчати, за день чи два до уроку дайте кожному з цих студентів копію матеріалу тієї частини уроку, яку вони будуть проводити. Або ж ви можете провести ці частини уроку самі.

Рекомендації для навчання

Алма 37

Алма ввіряє Геламану літописи, радить йому виконувати заповіді та нагадує, що Ліягона діяла відповідно до віри

Перемалюйте на дошку таку схему:

Попросіть студентів написати на дошці список того малого і незначного, що дуже добре вплинуло на їхнє життя. Ви можете попросити їх пояснити свої відповіді.

Поясніть, що в розділі Алма 37 вміщено поради, які дав Алма своєму сину Геламану, щоб допомогти йому підготуватися, аби стати наступним, хто буде зберігати й вести священні літописи. Алма навчав його про те, яким важливим є просте й мале в Господній роботі. Попросіть когось із студентів прочитати вголос Алма 37:6–7.

Що ми дізнаємося з цих віршів про цінність “малого і простого”? (Студенти можуть відповісти різними словами, але ви маєте прослідкувати, щоб вони висловили таку істину: Господь через мале і просте досягає Своїх вічних цілей).

Попросіть студентів подумки прочитати Алма 37:1–5 і знайти приклад того простого і малого, що може мати великий вплив на життя людей (священні літописи, Писання). Після відповідей студентів напишіть на дошці слово Писання під написом Через мале і просте.

Нехай студенти опрацюють Алма 37:8–10 і з’ясують, як саме Писання вплинули на народ, про який розповідається у Книзі Мормона. Коли студенти будуть називати, що вони знайшли, ви можете записувати їхні відповіді під написом ВІДБУВАЄТЬСЯ ВЕЛИКЕ.

• Як саме Писання вплинули на ваше життя?

Підсумуйте Алма 37:11–32, пояснивши: Алма навчав Геламана про те, що Господь покаже Свою силу в появі Книги Мормона. Він поставив вимогу перед Геламаном, щоб той виконував Господні заповіді і ретельно зберігав та вів літописи. Він також дав настанову Геламану використовувати ці літописи, щоб навчати людей, але не відкривати всіх подробиць злочестивості яредійців та їхнього остаточного знищення, до якого вона призвела.

Попросіть студентів самостійно опрацювати Алма 37:13–16 і знайти принципи, яких Алма навчав Геламана, коли ввіряв йому ці літописи. (Студенти можуть назвати різні принципи, але прослідкуйте, щоб їхні відповіді вказували, що вони розуміють: якщо ми виконуємо Господні заповіді, Він допомагатиме нам виконувати наші обов’язки. Ви можете спитати, як цей принцип стосується ідеї, що через мале і просте може відбуватися велике).

Решта цього уроку має проводитися трьома студентами. Якщо у класі багато студентів, попросіть студентів-учителів перейти в три різні місця у класній кімнаті. Розділіть студентів на три групи. Запропонуйте кожній групі взяти свої примірники Писань, зошити для класних занять або щоденники для вивчення Писань, ручки або олівці та зібратися разом біля одного зі студентів-учителів. Після того, як студенти-учителі закінчать свій урок, нехай групи поміняються місцями. Якщо ж студентів у класі мало, то студенти-учителі можуть по черзі проводити свої уроки для всього класу. У тому й іншому випадку студентам-учителям виділіть приблизно сім хвилин для проведення уроку й обговорення.

Студент-учитель 1: Алма 37:33–34

Попросіть семінаристів з вашого класу подумати про місцевого церковного провідника або генерального авторитета, який навчив їх чомусь тому, що змінило їхнє життя. Запропонуйте кільком студентам розповісти, про що навчав цей провідник і як його навчання вплинуло на них. Ви можете навести приклад з власного життя.

Попросіть двох студентів по черзі прочитати вголос Алма 37:33–34. Решта студентів нехай слідкує і знайде, про що Алма порадив Геламану навчати народ. Ви, коли вони будуть читати, можете запропонувати їм позначити фрази “вчи їх” і “проповідуй їм”. На дошці чи аркуші паперу напишіть Чого навчають церковні провідники. Коли студенти закінчать читати ці вірші, попросіть їх назвати, що вони знайшли. Напишіть їхні відповіді під написом Чого навчають церковні провідники. Поставте такі запитання:

• Чим саме те, чого вони навчають, є особливо корисним для нас сьогодні? Чому?

Попросіть семінаристів вашого класу прочитати останню фразу з Алма 37:34, щоб подивитись, які благословення приходять за дотримання того, чого навчають церковні провідники. Напишіть на дошці такий принцип: Дотримуючись того, чого навчають церковні провідники, ми можемо знайти покій душам своїм. Спитайте їх, що, на їхню думку, означає “знайти покій душам своїм”? (Можливі відповіді: бути вільними від наслідків гріха; мати мир, що приходить від Духа, бути благословенними силою, щоб витримати до кінця і подолати труднощі).

Свідчіть, як істинність цього принципу підтвердилась у вашому житті. Якщо у вас ще залишається трохи часу, запросіть інших свідчити про цей принцип.

Студент-учитель 2: Алма 37:35–37

Поясніть семінаристам вашого класу, що люди, які саджають дерева, зазвичай прив’язують, тобто прикріплюють, молоде деревце до кілка, а потім, коли дерево достатньо підросте, цю підпірку витягають. Спитайте їх, чому, як вони вважають, це робиться? Потім прочитайте наведену далі історію про дерево, яке Президент Гордон Б. Хінклі посадив на своєму подвір’ї:

Невдовзі після свого одруження Президент Гордон Б. Хінклі посадив поблизу їхнього дому молоде деревце. Він мало звертав на нього уваги, а роки йшли. Одного дня він помітив, що дерево виросло кривим і похилилося на захід. Він намагався вирівняти те деревце, однак стовбур не піддавався, бо був уже надто товстий для цього. Президент Хінклі з допомогою мотузки, яку натягнув, спробував вирівняти дерево, але воно не піддалося. Кінчилося тим, що він узяв пилку і відпиляв велику гілку із західного боку, залишивши на стовбурі некрасивий зріз. Пізніше він сказав про те дерево:

“Пройшло більш як півстоліття, відколи я посадив те дерево. … Одного дня я знову подивився на те дерево. Воно було велике. Його крона була кращої форми. Воно чудово пасувало до нашого дому. Але яку важку травму йому довелося пережити, коли воно підросло, і яким жорстоким способом мені довелося випрямити його.

Коли воно було ще лише посаджене, то мотузок міг би втримати його в правильному положенні проти сили вітрів. Я ж міг і повинен був підв’язати його мотузком, це було так легко зробити. Але я цього не зробив, і воно похилилося під силами, що були спрямовані проти нього” (“Bring Up a Child in the Way He Should Go,” Ensign, Nov. 1993, 59).

Нехай студенти прочитають, яку пораду Алма дав Геламану, як про це написано в Алма 37:35. Попросіть їх подумати, як цей вірш стосується випадку з деревом, про який розказав Президент Хінклі.

Алма 37:35 є віршем для опанування. Ви можете допомогти студентам опанувати цей вірш, запропонувавши їм виконати завдання, що знаходиться в кінці сьогоднішнього уроку.

Попросіть студентів своїми словами підсумувати Алма 37:35. (Їхні відповіді мають вказувати на розуміння такої істини: ми повинні змолоду вчитись виконувати Божі заповіді). Також попросіть їх письмово відповісти на вказані далі запитання. (Ви можете написати ці запитання на дошці або повільно їх прочитати, щоб студенти змогли їх записати).

• Як, на вашу думку, вплине на життя людини те, що вона ще змолоду навчилася виконувати Божі заповіді?

• Чи можете ви пригадати людей, чиє життя було благословенне завдяки тому, що вони змолоду виконували заповіді? Напишіть, як саме вони були благословенні?

Попросіть кількох учнів прочитати, що вони написали. Потім попросіть когось із студентів прочитати вголос Алма 37:36–37. Попросіть решту студентів слідкувати і знайти конкретну пораду, яка могла б допомогти їм виконувати заповіді змолоду.

• Як щоденне дотримання цієї поради могло б допомогти вам виконувати заповіді?

• Як саме ви стараєтеся ставити Господа на перше місце у своїх думках, словах, справах і прихильностях? (Закличте студентів подумати, як вони можуть робити це краще).

Розкажіть, що ви відчували, коли радилися з Господом і це допомагало вам виконувати заповіді. Закличте семінаристів свого класу радитися з Господом в усьому, що вони роблять.

Студент-учитель 3: Алма 37:38–45

Покажіть ілюстрацію Ліягона (62041 192; Альбом “Євангелія в мистецтві” [2009], № 68). Нагадайте семінаристам вашого класу про компас, який Господь використовував, щоб допомогти сім’ї Легія у подорожі до обіцяної землі. З Алма 37:38 ми дізнаємося, що компас називався Ліягона. Поясніть: Алма говорив про Ліягону, аби навчити Геламана важливого принципу стосовно того, як Господь направляє Своїх дітей.

Поясніть семінаристам свого класу, що ви хочете поставити їм запитання, а потім нехай вони по черзі прочитають вголос кілька віршів, а всі інші будуть шукати відповіді. Нехай вони дають відповідь на кожне запитання після того, як буде прочитано відповідний уривок з Писань.

• Як діяла Ліягона? (Див. Алма 37:38–40).

• Чому Ліягона іноді припиняла діяти? (Див. Алма 37:41–42).

• Як би ми могли б порівняти Ліягону зі словами Христа? (Див. Алма 37:43–45).

Можливо, вам потрібно буде пояснити, що в цих віршах слова натяк і символ стосується “особи, події чи ритуалу, що подібні до іншої особи, іншої події чи іншого ритуалу, які мають більше за них значення і які мають прийти чи статися. … Справжні символи будуть мати помітні схожі риси, будуть вказувати на докази божественного призначення і будуть пророчими стосовно майбутніх подій” (Joseph Fielding McConkie, Gospel Symbolism [1985], 274). Вибір діяти чи ні за вказівками Ліягони подібний до нашого вибору, як відповідати на настанови, що приходять через слова Христа.

• Де ми можемо знайти слова Христа? (Можливі відповіді: у Писаннях, словах пророків останніх днів, патріарших благословеннях і підказках Духа).

Запропонуйте семінаристам вашого класу підсумувати слова Алми в Алма 37:38–45, особливо у віршах 44–45. Під час обговорення має прозвучати така істина: Якщо ми дослухаємося до слів Ісуса Христа, вони направлятимуть нас, щоб ми могли отримати вічне життя.

Розкажіть, як слова Христа вплинули на вашу духовність і як вони допомогли вам розвиватися, щоб підготуватися до вічного життя. Ви можете запропонувати студентам поміркувати над можливістю отримати патріарше благословення або, якщо вони його вже отримали, читати його регулярно і з молитвою.

Примітка для вчителя: Після того, як студенти закінчать проводити свої частини уроку, подякуйте їм і, якщо дозволяє час, запропонуйте кільком студентам свідчити про один із принципів, які вони вивчили сьогодні. Також ви можете поділитися власним свідченням про ці принципи. Можете попросити клас слідкувати, коли ви будете читати вголос Алма 37:46–47.

Вірш із Писань для опанування—Алма 37:35

Примітка: Наведена далі вправа для домашнього виконання підготує студентів до початку наступного уроку (Алма 38). Виділіть час, щоб на уроці пояснити це завдання студентам і повідомити їм, що ви збираєтесь перевірити виконану ними роботу під час наступної вашої зустрічі.

Зверніть увагу студентів на те, що Алма 37:35 є віршем для опанування. Ви можете запропонувати студентам позначити його таким чином, щоб його було легко знаходити. Запропонуйте їм вивчити цей уривок напам’ять увечері вдома і процитувати його мамі чи тату або комусь із дорослих, кому вони довіряють. (Або вони можуть прочитати цей вірш з кимось із дорослих). Запропонуйте їм поставити цій дорослій людині вказані далі запитання. (Ви можете попросити студентів записати ці запитання на аркуші паперу, щоб взяти з собою додому).

Як вам допомогла послушність Божим заповідям?

Яку б ви дали мені пораду, щоб вона допомогла мені мати більше мудрості змолоду?

Скажіть студентам, що ви попросите їх розповісти про виконання цього завдання на наступному уроці.

Коментарі та довідковий матеріал

Aлма 37:6–7. Через мале і просте

Аби проілюструвати принцип стосовно того, що малим і простим ми можемо багато чого змінити, Президент Гордон Б. Хінклі розповів наступне:

“Багато років тому я працював на залізниці в її головному управлінні в Денвері. Я відповідав за багажні і поштові вагони, які розташовувалися в голові поїздів. То було в часи, коли майже всі їздили пасажирськими поїздами. Якось вранці мені подзвонив колега з Ньюарка, шт. Нью-Джерсі. Він сказав: “Прибув поїзд номер такий-то, але без багажного вагона. Майже 300 пасажирів загубили свій багаж, і вони розлючені”.

Я негайно пішов на роботу, щоб дізнатися, куди ж той вагон міг подітись. Я з’ясував, що в Окленді, шт. Каліфорнія, його належним чином завантажили і причепили до поїзда. Він був відправлений нашою залізницею до Солт-Лейк-Сіті, доставлений до Денвера, далі до Пуебло, переведений на іншу колію і відправлений до Сент-Луїса. Там він опинився на іншій залізниці, якою мав бути доставлений в Ньюарк, шт. Нью-Джерсі. Але якийсь халатний стрілочник у Сент-Луїсі пересунув стальну рейку на якихось 8 сантиметрів, до точки переключення, а тоді потягнув важіль і від’єднав вагон. Ми з’ясували, що той багажний вагон, який мав бути в Ньюарку, шт. Нью-Джерсі, насправді знаходиться у Новому Орлеані, шт. Луїзіана,—у 2400 кілометрах від пункту призначення. Пересунення стрілки неуважним робітником з Сент-Луїса на якихось 8 сантиметрів призвело до того, що він потрапив на неправильну путь, і відстань до справжнього пункту призначення страшенно збільшилася. Так само і з нашим життям. Замість того, щоб слідувати вірним курсом, ми через якісь хибні уявлення вирушаємо в іншому напрямку. Відхилення від справжнього пункту призначення може бути дуже незначним, але чим далі, тим це малюсіньке відхилення буде все збільшуватися й збільшуватися і ми виявимо, що опинилися дуже далеко від того місця, куди мали намір потрапити.

Чи ви коли-небудь звертали увагу на величезні 5-метрові ворота на фермах? Якщо вони вже відчиняються, то відчиняються дуже широко. Той бік, де петлі, повертається дуже повільно, а інший—протилежний—дуже швидко. Це те незначне, на чому повертається наше життя і що дуже змінює наше життя, мої дорогі юні друзі”, (“A Prophet’s Counsel and Prayer for Youth”, Ensign, Jan. 2001, сс. 5–7).

Алма 37:35. “Вчися змолоду виконувати заповіді Бога”

Старійшина Л. Том Перрі, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розповів історію про Кріда Хеймонда, чоловіка, який змолоду навчився виконувати Божі заповіді:

“Крід Хеймонд [був] юним мормоном, якого зарахували на навчання в Університет Пенсильванії. Він був атлетом-бігуном, відомим своєю швидкістю, і завдяки його поведінці та участі у змаганнях його було вибрано капітаном команди легкоатлетів.

Щорічні змагання Міжуніверситетської асоціації легкоатлетів-аматорів Америки наприкінці травня 1919 року проводились на стадіоні Гарвардського університету. До Кембриджа з’їхалися найвідоміші університетські легкоатлети—усього 1700 спортсменів. Після кваліфікаційного відбору в команді Пенсильванського університету було 17 чоловік. У команді Корнельського університету, їхнього найнебезпечнішого суперника того року, було кваліфіковано лише 10 спортсменів. Тому команда Пенсильванського університету мала всі шанси перемогти в цьому чемпіонаті. Очки присуджувалися за перші п’ять місць: п’ять—за перше місце, чотири—за друге, три—за третє, два—за четверте і одне—за п’яте. Природно, що команда, в якій кваліфікаційний відбір пройшло найбільше спортсменів, мала найбільшу можливість перемогти у змаганнях.

Увечері перед змаганнями тренер команди Пенсильванського університету був у піднесеному стані. Перш ніж лягти спати, він обійшов усіх членів своєї команди. Він увійшов у кімнату Кріда і сказав: “Кріде, якщо ми завтра викладемося до кінця, то легко їх переможемо”.

Тренер, затинаючись, промовив: “Кріде, увечері мої хлопці вип’ють трохи червоного вина. Я хочу, щоб і ти випив, звичайно ж, трошки”.

“Я не зроблю цього, тренере”.

“Але ж, Кріде, я ж не збираюсь напоїти тебе. Я знаю, у що ви, “мормони”, вірите. Я пропоную тобі його як тонізуючий напій; просто зроби все, щоб здобути медаль”.

“Та воно ніяк не допоможе мені, тренере; я не зможу його пити”.

Тренер відповів: “Пам’ятай, Кріде, ти—капітан команди і в тебе найбільше шансів перемогти. Чотирнадцять тисяч студентів сподіваються, що саме ти переможеш у цих змаганнях. Якщо ти нас підведеш, перемога нам не світить. Мені краще знати, що для тебе добре”.

Кріду було відомо, що й інші тренери вважали корисним випивати трохи вина, коли чоловіки, тренуючись, надто перевантажували свої м’язи та нерви. Також він знав: те, що просить його зробити тренер, суперечило всьому, чого його навчали з самого малечку. Він подивився тренеру у вічі й сказав: “Я не питиму”.

Тренер відповів: “Ну й дивак же ти, Кріде! Ти не п’єш чай, коли ви їсте після тренувань. У тебе є свої ідеї. Ну що ж, якщо ти так хочеш, роби, як знаєш”.

Після цього тренер пішов, залишивши капітана команди вкрай занепокоєним. А що, як він завтра покаже поганий результат? Що він міг би сказати своєму тренеру? Адже він мав змагатися з найшвидшими у світі людьми. Через його впертість команда Пенсильванського університету може зазнати поразки у змаганнях. Його товаришам по команді сказали, що слід робити, і вони зробили це. Вони довіряли своєму тренеру. А яке право мав він, щоб не послухатись? Існувала лише одна причина. Його все життя навчали дотримуватися Слова мудрості.

Це був вирішальний час в житті цього молодого чоловіка. Зібравши всі свої духовні сили, він став на коліна і почав палко просити Господа дати йому свідчення стосовно джерела цього одкровення, в яке він вірив і якого дотримувався. Потім він ліг у ліжко і міцно заснув.

Наступного ранку тренер увійшов до його кімнати і спитав: “Кріде, як ти себе почуваєш?”

“Чудово”,—бадьоро відповів Крід.

“А всі інші з команди захворіли. Я просто не знаю, що могло з ними трапитись”,—серйозно сказав тренер.

“Можливо, це через тонізуючий напій, який ви, тренере, дали їм”.

“Може й так”,—відповів тренер.

О другій годині дня 20000 глядачів уже сиділи на своїх місцях, чекаючи на початок змагань. Але вже від самого їх початку було ясно: щось не так з чудовою командою Пенсильванського університету. В усьому ця команда показувала результати нижчі, ніж від них сподівались. Кілька членів команди були навіть настільки слабкі, що не могли брати участь у змаганнях.

Крід біг стометрівку і двохсотметрівку. Для команди Пенсильванського університету його перемога була вкрай необхідна. Він змагався з п’ятьма найшвидшими чоловіками із американських університетів. Коли спортсмени зайняли свої місця для бігу на 100 метрів і прозвучав постріл пістолета, кожний з них рвонувся вперед, відштовхнувшись від землі і зробивши стрибок у повітрі, і побіг—так зробили всі, крім одного—Кріда Хеймонда. Бігун, який біг другою доріжкою під час кваліфікаційних змагань—тією самою доріжкою, якою біг Крід у цьому забігу—зробив у землі виїмку глибиною в 3–4 сантиметри для носка свого взуття, позаду місця, яке Хеймонд вибрав для такої виїмки тепер для себе. У ті дні не користувалися стартовими блоками. Оскільки Крід відштовхнувся з величезною силою, вузенька смужка землі між цими двома виїмками обвалилась і він упав на коліно поза стартовою лінією.

Він підвівся і спробував надолужити час, втрачений через невдалий старт. Відмітку 60 метрів він пробіг останнім. Потім він, здавалось, наче пролетів повз п’ятого бігуна, потім повз четвертого, потім повз третього, потім повз другого. Фінішна стрічка була вже близько, серце шалено калатало, він нісся все швидше й швидше, як вихор промчав повз останнього бігуна—і перемога була його.

Через деякі помилки в організації змагань півфінальні забіги на дистанції 200 метрів були відкладені майже на кінець їх проведення. На додаток до всіх невдач, які переслідували команду Пенсильванського університету весь той день, Крід Хеймонд був поставлений в останній кваліфікаційний забіг на дистанцію 200 метрів. Потім, через п’ять хвилин після його переможного бігу, його покликали на старт фінального забігу на 200 метрів, це було останнє змагання того дня. Один зі спортсменів, який біг у цьому забігу раніше, кинувся до нього. “Скажи стартеру, що ти вимагаєш відпочинку перед тим, як бігти знову. За правилами, ти маєш на це право. Я й досі ніяк не відсапаюсь, а біг у забігу, який був ще перед твоїм”.

Крід, важко дихаючи, пішов до стартера і попросив дати йому якийсь час для перепочинку. Той відповів, що дає йому 10 хвилин. Однак натовп галасував, вимагаючи початку фінального забігу. Стартер, хоч йому було й шкода, запросив спортсменів зайняти свої доріжки. За звичайних умов Крід би зовсім не боявся цього забігу. Він, можливо, був найшвидшим у світі на цій дистанції, але ж він тільки-но взяв участь у трьох забігах після полудня—один тільки забіг на 100 метрів чого був вартий.

Стартер вказав задиханим спортсменам на їхні лінії старту, підняв свій пістолет, пролунав постріл, з дула з’явився димок, і перегони почалися. Цього разу капітан команди Пенсильванського університету пулею полетів зі своєї стартової лінії. Невдовзі Крід вирвався вперед і побіг попереду. Він біг цю коротку дистанцію з усе більшою швидкістю і, випередивши на вісім метрів найближчого суперника, перетнув фінішну стрічку, вдруге одержавши перемогу у перегонах, цього разу на дистанції 200 метрів.

Команда Пенсильванського університету зазнала поразки, але їхній капітан здивував уболівальників своїми чудовими забігами.

У кінці того дивовижного дня, коли Крід збиравсь лягати спати, йому несподівано згадалося запитання, що виникло в нього вчора увечері про божественність Слова мудрості. І тоді йому пригадалася у послідовності та низка незвичайних подій: його товариші по команді випили вина і не здобули жодної перемоги; він відмовився випити вина і це принесло такі перемоги, які вразили навіть і його самого. До нього прийшло приємне, просте запевнення Духа: Слово мудрості—від Бога (адаптовано з Joseph J. Cannon, “Speed and the Spirit”, Improvement Era, Oct. 1928, 1001–1007)” (“Run and Not Be Weary”, Ensign, Nov. 1996, 37–38).

Aлма 37:38–46. Святий Дух нагадує Ліягону

Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, порівняв Ліягону зі Святим Духом:

“Просуваючись вперед шляхом земного життя, ми отримуємо спрямування від Святого Духа так само, як Легій отримував його через Ліягону. …

Святий Дух діє в нашому житті саме так, як Ліягона для Легія і його сім’ї—згідно з нашою вірою, старанністю і обережністю. …

Святий Дух забезпечує нас сьогодні засобами, через які ми можемо, роблячи “малі і прості речі” (Алма 37:6), отримати більше розуміння шляхів Господа. …

Дух Господа може бути нашим провідником і благословить нас спрямуванням, настановами і духовним захистом під час нашої земної подорожі. Ми запрошуємо Святого Духа у наше життя через змістовні особисті та сімейні молитви, бенкетування словами Христа, свідому й цілковиту послушність, відданість, смирення і служіння. І нам слід неухильно уникати того, що є нескромним, вульгарним, грубим, грішним чи злим, що від’єднує нас від Святого Духа.

Ми також запрошуємо Святого Духа бути нашим постійним супутником, коли гідно причащаємося кожного Суботнього дня” (“Щоб Його Дух міг завжди бути з нами”, Ensign або Ліягона, трав. 2006, сс. 30–31).