Мосія 21–22

Вступ

Зробивши три невдалі спроби визволитися із залежності від ламанійців, народ Лімгія врешті-решт звернувся до Господа, щоб Той врятував їх. Через деякий час Аммон та його брати прибули у землю Легія-Нефія. Після того, як народ Лімгія уклав завіт з Господом служити Йому, вони змогли втекти з ламанійської неволі і Аммон повів їх до Зарагемлі.

Рекомендації для навчання

Moсія 21:1–22

Після того, як народ Лімгія тричі виходив на битву з ламанійцями і тричі зазнав поразки, цей народ упокорився перед Господом і почав процвітати

Напишіть на дошці слова залежність і визволення.

Що ви уявляєте собі, коли думаєте про ці слова?
Які емоції викликають у вас ці слова?
Як ці слова могли б стосуватися плану спасіння?

Поясніть, що в Мосія 21–24 містяться розповіді про дві групи людей, які перебували у залежності від ламанійців і були зрештою визволені Господом. У Мосія 21–22 ми читаємо про Лімгія та його народ, який опинився в залежності через свою злочестивість. Їхня фізична залежність відображала духовну залежність, в якій вони перебували через свої гріхи. Розповідь про другу групу, вміщена в Мосія 23–24, буде розглядатися на наступному уроці. У ній мова йде про народ Алми, який потрапив у залежність і зазнав страждань після того, як вони були охрищені. Обидві ці розповіді навчають важливих істин про Господню силу визволяти нас від гріха і страждань. Попросіть студентів, щоб вони, вивчаючи Мосія 21–22, де написано про залежність і визволення людей, думали про Господню силу, здатну визволити нас із гріха.

Попросіть студентів прочитати подумки Mосія 21:2–6. Попросіть їх знайти слова й фрази, якими описано пережите народом Лімгія і які почуття це в них викликало. Аби наголосити на труднощах, з якими зустрівся народ Лімгія, можна порадити студентам позначити в Мосія 21:5 фразу “і не було ніякого способу, щоб вони могли визволитися”.

Які подробиці в Мосія 21:6 вказують на те, що народ все ж не упокорився і не звернувся до Господа?
Яке рішення запропонував народ Лімгія, щоб знайти полегшення своїх страждань?

Підсумуйте Мосія 21:7–12 , сказавши студентам, що народ Лімгія виходив на битву тричі, щоб визволитися від ламанійців, однак щоразу зазнавав поразки й ніс величезні втрати.

Як саме могли б люди прореагувати на свою третю невдалу спробу визволитися?

Попросіть кількох студентів по черзі прочитати вголос Мосія 21:13–16, щоб дізнатися, як же відреагував цей народ. Поставте всі або кілька з наступних запитань:

Як змінилась реакція народу після їхньої третьої поразки?
Чому, відповідно до Мосія 21:15, Господь не поспішав почути їхні молитви?
Що, за словами Авінадія в Мосія 11:23–25, потрібно було зробити народу для того, щоб Господь почув їхні молитви про визволення?
Хоч народ і не був негайно визволений із залежності, усе ж як Господь благословив їх, коли вони почали каятися? (Коли студенти будуть відповідати, порадьте їм позначити фразу “поступово процвітати” в Мосія 21:16).
Чого це навчає про Господа й те, що Він буде робити, коли люди упокорюються, починають каятися і звертатися до Нього по допомогу?

Підсумуйте Мосія 21:16–22, пояснивши: той період, коли народ Лімгія залишався в залежності, Господь дав їм процвітання, щоб вони не страждали від голоду. І “вже більше не було неспокою між Ламанійцями і народом Лімгія” (Мосія 21:22).

Попросіть студентів назвати принципи, про які вони дізналися з розповіді про народ Лімгія. Хоч студенти можуть назвати й різні принципи, переконайтеся, чи розуміють вони, що коли ми упокорюємося, звертаємося до Господа і каємося у своїх гріхах, Він почує наші молитви і полегшить тягар наших гріхів у Свій належний час. (Ви можете написати цей принцип на дошці. Також ви можете попросити студентів написати його в їхніх примірниках Писань на полях біля Мосія 21:15–16 або в щоденниках для вивчення Писань чи зошитах для класних занять).

Як би, на вашу думку, нам пішло на користь чекання, поки Господь визволить нас від тягарів наших гріхів?

Аби допомогти студентам застосувати вивчене, дайте їм кілька хвилин подумати над вказаними далі запитаннями й написати свої відповіді в щоденники для вивчення Писань? (Ви можете написати ці запитання на дошці).

Що ви робите, прагнучи Господньої сили, яка б визволила вас від ваших гріхів?
Як саме ви “поступово процвітали”, коли прагнули Господньої допомоги?

Moсія 21:23–22:16

Лімгій, Аммон і Гедеон працюють разом, щоб допомогти народу втекти з неволі і повернутися до Зарагемлі

Примітка: Ви можете нагадати студентам, що в Мосія 7 і 8 вміщено розповідь про Аммона та його братів, які знайшли царя Лімгія і його народ. У наступних 14 розділах, Мосія 9–22, розповідається історія народу Лімгія, починаючи за 80 років до того, як Аммон знайшов їх. Ця історія закінчується повторною розповіддю про події, про які йшлося у попередніх розділах. Тому багато що зі змісту Мосія 21:23–30 було розглянуто в уроках, присвячених вивченню Мосія 7–8 і Мосія 18. Аби допомогти студентам запам’ятати події, про які йдеться в Мосія 21:23–30, корисно було б проглянути схему, яка знаходиться в Додатку в кінці цього посібника, в якій показано подорожі, описані в Мосія 7–24.

Нагадайте студентам: народ Лімгія визнавав, що їхні страждання викликані тим, що вони знехтували Господнім запрошенням покаятися (див. Мосія 12:1–2; 20:21). Визнавши свої гріхи, народ Лімгія розпочав процес покаяння й навернення. Прочитайте, яке далі дається визначення покаянню:

“[Покаяння] є суттєвим для вашого щастя в цьому житті і у вічності. Покаяння—це набагато більше, ніж просте визнання гріхів. Це зміна розуму і серця. … Воно означає звільнення від гріха і звернення до Бога за прощенням. Воно спонукається любов’ю до Бога і щирим бажанням виконувати Його заповіді” (Стійкі у вірі: Довідник з євангелії [2004], с. 104).

Попросіть студентів прочитати подумки Мосія 21:32–35. Нехай вони знайдуть слова і фрази, які вказують, що Лімгій та його народ покаялися й повернулися серцем до Господа. Ви можете порадити їм виділити ці слова і фрази. Запропонуйте кільком студентам поділитися знайденим. (Серед того, що вони назвуть, може бути: Лімгій та багато людей з його народу увійшли в завіт служити Богу і виконувати Його заповіді; вони мали бажання охриститися; вони готові були служити Богу всім своїм серцем).

Наступна вправа допоможе студентам побачити, що Господь допоміг народу Лімгія звільнитися із залежності, коли вони старанно дотримувалися свого завіту служити Йому і виконувати Його заповіді. Перед уроком напишіть на дошці такі запитання й посилання на Писання:

Яким чином прибуття Аммона та його братів стало відповіддю на молитви народу Лімгія? (Див. Мосія 7:14–15, 18–20; 21:14–15, 22–24).

Що, крім того, щоб молитися про Господню допомогу, робив народ Лімгія під керівництвом Гедеона, щоб бути визволеним? (Див. Mосія 21:36; 22:1–10).

Які подробиці в цих віршах вказують на те, що Господь допоміг народу Лімгія втекти у безпеці? (Див. Мосія 22:11–16; 25:15–16).

Поділіть студентів на три групи. Нехай кожна група підготує відповідь на одне із запитань, написаних на дошці, уважно прочитавши відповідні уривки з Писань. Після кількох хвилин, попросіть, щоб хтось один від групи сказав відповідь, яку вони підготували. У цей час було б доречно, щоб студенти додали напис “Втеча народу Лімгія” на своїх схемах, де показано подорожі, описані в Мосія 7–24. (Див. повну схему, вміщену в Додатку, що в кінці цього посібника). Ви також можете попросити студентів скористатися закладкою для Писань, щоб визначити, що зрештою сталося з народом Лімгія (див. Мосія 22:13–14).

Зазначте: хоч нам може й не потрібно шукати визволення від фізичного поневолення, як це було у випадку з народом Лімгія, втім нам усім потрібно визволення від гріха.

Що саме із вивченого вами в розділах Мосія 21–22 могло б підбадьорити когось, хто потребував виявлення цієї Господньої сили—визволяти нас від гріха?

Завершіть свідченням про Господню силу, здатну визволити нас від гріха. Наголосіть: коли ми упокорюємося, звертаємося до Господа і каємося у своїх гріхах, Він почує наші молитви і полегшить тягар наших гріхів у Свій належний час.

Коментарі та довідковий матеріал

Мосія 21:15, 29–30. Страждання, до яких призводить гріх, можуть бути доцільними

Коли ми, як і народ царя Лімгія, грішимо й відмовляємося каятися, то прикликаємо на себе додатковий біль—іноді фізичний і завжди духовний. Старійшина Кент Ф. Річардс, сімдесятник, пояснив, як саме біль може бути необхідною частиною нашого духовного зцілення й зростання:

“Біль є мірилом процесу зцілення. Часто він навчає нас терпінню. …

Старійшина Орсон Ф. Уітні написав: “Ні біль, від якого ми страждаємо, ні випробування, які до нас приходять, не минають марно. Вони служать для нашої освіти, для розвитку таких рис характеру, як терпіння, віра, витривалість і покірність. … Саме завдяки горю і стражданням, важкій праці і труднощам ми здобуваємо освіту, за якою і прийшли сюди”.

Дещо схоже сказав старійшина Роберт Д. Хейлз:

“Біль приводить нас до смирення, яке дозволяє замислюватися. Я вдячний за те, що зміг пережити це…

Я пізнав, що фізичний біль і уздоровлення тіла … є дивовижно подібними до духовного болю і зцілення душі в процесі покаяння” (“Спокута покриває весь біль”, Ensign або Ліягона, трав. 2011, с. 15).

Мосія 21:15–16. Які якості виявили ви під час страждань?

Старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, яких якостей нам слід позбуватися і які якості слід розвивати в часи наших страждань:

“Господь дасть полегшення Своєю божественною силою, якщо ви будете прагнути звільнення зі смиренням і вірою в Ісуса Христа.

Не кажіть: “Ніхто не розуміє мене; я нічого не можу з цим зробити чи знайти потрібну мені допомогу”. Такі слова марні. Ніхто не може допомогти вам, якщо ви не виявляєте віри і нічого не робите. Це необхідно вам для вашого особистого зростання. Не сподівайтеся на життя, повністю позбавлене хвилювань, болю, гніту, випробувань або скорботи, бо вони є знаряддям, яке люблячий Небесний Батько використовує для того, щоб стимулювати наше особисте зростання й розуміння. Як неодноразово стверджується в Писаннях, ви отримаєте допомогу, якщо будете виявляти віру в Ісуса Христа. … Віра в Христа означає, що ми довіряємо Йому, довіряємо Його вченням. Це веде до надії, а надія приносить милосердя, чисту любов Христа—це заспокійливе відчуття, яке приходить, коли ми відчуваємо Його турботу, Його любов і Його здатність зцілити нас або полегшити наші тягарі Своєю зцілюючою силою” (“To Be Healed”, Ensign, May 1994, 8).