Вступ до книги Еноша
Для чого вивчати цю книгу?
Книга Еноша показує силу Спокути Ісуса Христа для очищення людей від гріха і для їхнього зцілення. Енош боровся перед Богом у могутній молитві до того, як його гріхи були прощені. Потім він молився за духовне благополуччя нефійців і ламанійців і провів решту свого життя, працюючи заради їхнього спасіння. Вивчаючи книгу Еноша, студенти можуть засвоїти важливі уроки про молитву, покаяння і одкровення. Також вони можуть дізнатися, що коли люди отримують благословення Спокути, вони бажають ділитися цими благословеннями з іншими.
Хто написав цю книгу?
Цю книгу написав Енош, син Якова й онук Легія і Сарії. Енош написав, що його батько навчав його “повчанням і застереженням Господа” (Енош 1:1). Наприкінці свого життя Енош написав, що він проголошував “істи[ну], яка у Христі” протягом усіх своїх днів (Енош 1:26). Перед своєю смертю Енош передав малі пластини Нефія своєму сину Ярому (див. Яром 1:1). Енош завершив свій літопис словами, що він втішається днем, коли стоятиме перед своїм Викупителем. Він проголосив: “Тоді я побачу Його обличчя з радістю, і Він скаже мені: Прийди до Мене, благословенний ти, в оселях Батька Мого приготоване місце для тебе” (Енош 1:27).
Для кого була написана ця книга і чому?
Коли Енош отримав малі пластини від свого батька, він пообіцяв вигравійовувати лише ті писання, які вважав найбільш цінними, які містили священні вчення, одкровення і пророцтва (див. Кн. Якова 1:1–4; 7:27). Енош знав, що його народ, нефійці, зрештою буде знищений. Він молився, щоб Господь зберіг літопис нефійців, щоб “він [міг] з’явитися якогось дня в майбутньому до Ламанійців, щоб, можливо, вони були приведені до спасіння” (Енош 1:13).
Коли і де її було написано?
Енош закінчив свій літопис, зазначивши, що 179 років пройшло з того часу, коли Легій залишив Єрусалим (див. Енош 1:25). Цим визначається дата його записів між приблизно 544 р. до Р.Х. (коли Яків закінчив свій літопис) і 421 р. до Р. Х. Енош написав цей літопис, коли жив на землі Нефія.
У чому особливості цієї книги?
Книга Еноша знайомить нас з моделлю того, як люди можуть отримати благословення Спокути Ісуса Христа і ділитися цими благословеннями з іншими. По-перше, Еноша було навчено євангелії Ісуса Христа (див. Енош 1:1, 3). Наступне, він усвідомив власну потребу в Спасителі і молився про прощення (див. Енош 1:2–4). Потім, отримавши відпущення своїх гріхів, він молився і старанно працював, щоб привести до спасіння інших людей (див. Енош 1:5–27). Ця модель прослідковується по всій Книзі Мормона. Прикладами є Алма (див. Мосія 17:1–2; 18:1–2), Алма молодший і сини Мосії (див. Мосія 27–28), а також Ламоній і його народ (див. Алма 18–19).
Крім цього, книга Еноша є першою, де докладно описується відступницький стан нащадків Ламана і Лемуїла (див. Енош 1:20). У ній також згадується, що серед нефійців було “надзвичайно багато пророків”, хоча більшість нефійців була “твердошиїм народом”, який потрібно було постійно бентежити, щоб “тримати їх у страхові перед Господом” (Енош 1:22–23).
Стислий зміст
Енош 1:1–8 Енош молиться про відпущення своїх гріхів і отримує прощення завдяки своїй вірі в Ісуса Христа.
Енош 1:9–18 Енош молиться за нефійців і ламанійців і просить Господа зберегти літописи нефійців.
Енош 1:19–24 Енош описує злочестивість ламанійців і твердошиїсть нефійців, яка стала їхньою сутністю. Він та інші пророки постійно працюють заради їхнього спасіння.
Енош 1:25–27 Енош завершує свій літопис і пише про запевнення у вічному житті, яке він отримав завдяки своєму Викупителю.