Бібліотека
Урок 87: Алма 27–29

Урок 87

Aлма 27–29

Вступ

Ламанійці, безуспішні у своїх нападах на нефійців, повернули свій гнів на анті-нефій-легіїв. Оскільки анті-нефій-легії уклали завіт ніколи більше не проливати кров інших, то вони відмовилися підняти зброю, щоб захистити себе. Аммон повів анті-нефій-легіїв до Зарагемлі, де нефійці взялися захищати їх, і вони стали відомі як народ Аммона. Коли нефійці захищали народ Аммона від ламанійців, на полі бою полягли тисячі нефійців і ламанійців. І хоч нефійці сумували через загибель дорогих їм людей, усе ж багато хто з них знаходив надію й радість у Господньому обіцянні стосовно того, що праведні “встануть, щоб жити праворуч від Бога, в щасті” (Алма 28:12).

Рекомендації для навчання

Алма 27

Аммон веде народ анті-легій-нефіїв до нефійців, де вони знаходять безпеку

Попросіть підняти руку тих студентів, яким хтось колись пообіцяв щось, а потім не виконав свого обіцяння. Потім нехай піднімуть руку ті, хто давав комусь обіцяння і виконав його.

  • Що ви відчуваєте до людей, які виконують свої обіцяння? Чому?

  • Як ви вважаєте, що відчуває Господь до тих, хто виконує обіцяння, дані Йому?

Зробіть огляд розділу Алма 27, пояснивши, що ламанійці, після невдалих спроб знищити нефійців, напали на анті-нефій-легіїв, які були ламанійцями, наверненими завдяки служінню Аммона та його братів. Попросіть студентів згадати, що зробили анті-нефій-легії, аби показати Господу, що вони будуть дотримуватися свого завіту—ніколи знову “не використають зброю … для пролиття людської крові” (Алма 24:18). (Вони закопали свою зброю війни). Аби з’ясувати, що зробили анті-нефій-легії для дотримання свого обіцяння, попросіть когось зі студентів прочитати вголос Алма 27:2–3. (Також ви можете запропонувати, щоб студенти прочитали Алма 24:18–19 і написали це посилання на полях біля Алма 27:3).

  • Якби ви були одним з анті-нефій-легіїв, то наскільки важко було б вам дотриматися свого завіту і не йти на битву, щоб захистити себе і дорогих вам людей?

Попросіть студентів подумки прочитати Алма 27:4–10 і знайти, що запропонував Аммон зробити, аби захистити анті-нефій-легіїв і допомогти їм дотриматися їхнього завіту. Запропонуйте комусь зі студентів підсумувати цей уривок.

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Алма 27:11–12, а клас нехай знайде настанову, яку Аммон отримав від Господа. Поясніть, що анті-нефій-легії пішли за Аммоном у Зарагемлю (див. Алма 27:13–15). (Ви також можете підсумувати Алма 27:16–19, зазначивши, що тут йдеться про ту ж подію, коли Аммон та інші сини Мосії знову зустрілися з Алмою, як це описано в Алма 17:1–4).

Поясніть, що головний суддя нефійців запитав людей, чи дозволять вони анті-нефій-легіям жити серед них. Попросіть студентів подумки прочитати Алма 27:22–24 і знайти, що відповіли нефійці на запитання головного судді.

  • Як, за словами нефійців, вони б допомагали анті-нефій-легіям?

  • Чому, на вашу думку, нефійці хотіли захищати своїх колишніх ворогів?

Попросіть студентів подумки прочитати Алма 27:26, щоб з’ясувати, як нефійці почали називати анті-нефій-легіїв.

Попросіть кількох студентів по черзі прочитати вголос з Алма 27:27–30. Нехай клас слідкує і знайде, чим почав відзначатися народ Аммона? Запропонуйте студентам розповісти про знайдене.

  • Чим вражає вас народ Аммона? Чому?

  • Чого можна навчитися з Алма 27:27–30 про взаємозв’язок між наверненням до Господа і дотриманням завітів? (Хоч студенти можуть давати по-різному сформульовані відповіді, переконайтеся, що вони розуміють наступну істину: Якщо ми цілком навернені до Господа, то дотримуємося завітів, які уклали з Ним. За бажанням, ви можете написати цей принцип на дошці).

  • Хто у вашому житті був прикладом того, що цей принцип діє?

Алма 28

Нефійці розбивають ламанійців у великій битві

Зазначте: навіть незважаючи на те, що багато нефійців були вірними Богу, вони й надалі зустрічалися з випробуваннями.

Скажіть, що Президент Томас С. Монсон розповів наведену далі історію про випадок з його юності. Почувши про загибель свого друга Артура Петтона, який поліг під час бойових дій у Другій світовій війні, молодий Томас Монсон пішов відвідати матір Артура, яка не була членом Церкви. Пізніше він згадував:

“У житті місіс Петтон погасло світло. Вона животіла у безпросвітній темряві й безмежному відчаї.

Помолившись у серці, я ступив на знайому доріжку до будинку Петтонів, не знаючи, які слова втішення можуть вимовити уста якогось хлопчини.

Двері відчинилися, і місіс Петтон обійняла мене, неначе власного сина. Дім став каплицею, коли скорботна мати і юний хлопчина стали на коліна й почали молитися.

Підвівшись з колін, місіс Петттон поглянула мені в очі і сказала: “Томмі, я не належу до жодної церкви, а ти належиш. Скажи мені, Артур житиме знову?” (“Місіс Петтон, історія продовжується”, Ensign абоЛіягона, лист. 2007, с. 22).

  • Як би ви відповіли на запитання місіс Петтон?

Прочитайте, як відповів Президент Монсон:

“Наскільки я міг, я свідчив їй, що Артур дійсно житиме знову” (“Місіс Петтон, історія продовжується”, с. 22).

  • Як знання про план спасіння змінює перспективу тих, чиї рідні померли?

Попросіть кількох студентів по черзі прочитати вголос Алма 28:1–3. Нехай клас з’ясує, яку ціну сплатили нефійці, щоб допомогти народу Аммона дотриматися їхнього завіту. Запропонуйте студентам подумки прочитати Алма 28:4–6 і знайти, як таке велике кровопролиття подіяло на нефійців. Попросіть студентів дослідити Алма 28:11–12 і знайти, чому, втрачаючи своїх близьких, одні люди можуть відчувати страх, а інші—надію.

  • Чому деякі люди, втрачаючи близьких, можуть відчувати страх?

  • Чому інші люди, втрачаючи близьких, можуть відчувати надію? (Хоч студенти можуть дати відповідь різними словами, прослідкуйте, щоб вони висловили наступну думку: коли ми маємо віру в Ісуса Христа і в обіцяння Господа, то ми можемо мати надію і радість, коли приходить смерть.

Напишіть на дошці таке незакінчене речення: І так ми бачимо …

Спитайте студентів, як би вони закінчили це речення, отримавши знання після вивчення розділу Алма 28.

Дайте студентам час для відповіді, а потім попросіть когось з них прочитати Алма 28:13–14. Нехай студенти порівняють свої відповіді з принципами, про які сказано в цих віршах. (Ви можете запропонувати студентам позначити фразу “І так ми бачимо там, де вона зустрічається в цих віршах. Поясніть, що Мормон часто вживав цю фразу, щоб вказати на важливі уроки, які ми можемо засвоїти з історій, уміщених у Книзі Мормона).

  • Що з прочитаного в Алма 27–28 підтверджує слова “І так ми бачимо”, сказані Мормоном?

  • Чи доводилося вам бачити, як людина зустрічає свою смерть або смерть рідної людини, маючи надію завдяки вірі в Ісуса Христа?

  • Як би ви пояснили людині, що таке воскресіння, щоб допомогти їй мати надію, коли до неї самої або до тих, хто їй дорогий, приходить смерть?

Алма 29

Алма пишається тим, що приводить душі до Бога

Скажіть студентам, що розділ Алма 29 містить в собі висловлювання Алми стосовно його бажання бути знаряддям в руках Господа. Попросіть когось із студентів прочитати вголос Алма 29:1–3. Нехай клас знайде, що зробив би Алма, якби здійснилося “бажання [його] серця”. (Він би “заклика[в] до покаяння кожний народ”).

  • Чому Алма, відповідно до Алма 29:2, бажав цього?

Нехай студенти подумки прочитають Алма 29:4–5 і знайдуть, що дарує Господь тим, хто має праведні бажання. (Якщо студентам потрібно допомогти відповісти на це запитання, ви можете вказати на фразу: “Я знаю, що Він дарує людям згідно з їхнім бажанням”. Поясніть: якщо ми бажаємо праведного, то Господь благословить нас відповідно до цих бажань. Зазначте: якщо усі наші праведні бажання не здійснюються у цьому житті, вони будуть здійснені у вічностях).

Попросіть студентів самостійно опрацювати Алма 29:10, 14, 16 і знайти, які благословення отримав Алма, допомагаючи іншим прийти до Христа. Попросіть студентів поділитися знайденим.

  • Яким словом описав Алма те, що він відчував, допомагаючи іншим прийти до Христа? (Ви можете запропонувати студентам позначити в цих віршах кожне слово радість.

  • Про який принцип ми можемо дізнатися з досвіду Алми, який допомагав іншим покаятися й прийти до Ісуса Христа? (Хоч студенти можуть дати відповідь різними словами, переконайтеся, що вони розуміють наступний принцип: Ми відчуватимемо радість, допомагаючи іншим покаятися і прийти до Ісуса Христа.

  • Коли ви відчували радість від того, що допомагали іншим прийти до Христа?

Закличте студентів шукати нагоди, щоб допомогти іншим прийти до Ісуса Христа. Можете поділитися власним місіонерським досвідом.

Коментарі та довідковий матеріал

Aлма 28:11–12. Знаходити спокій, коли приходить смерть

Старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розповів про те, як наші вчинки в цьому житті можуть принести спокій, коли приходить смерть:

“Брати і сестри, ми живемо, щоб померти, і помираємо, щоб жити—в іншому царстві. Якщо ми добре підготовлені, смерть не викликає жаху. З точки зору вічності, смерть передчасна тільки для тих, хто не готовий до зустрічі з Богом.

Зараз час підготуватися. Потім, коли смерть прийде, ми можемо рухатися вперед до целестіальної слави, яку Небесний Батько підготував для Своїх вірних дітей. Тим часом для тих люблячих, що залишилися і сумують, …—жало смерті пом’якшується непохитною вірою в Христа, справжньою яскравістю надії, любов’ю до Бога і до всіх людей, і глибоким бажанням служити їм” (“Це життя є часом, щоб підготуватися”, Ensign або Ліягона, трав. 2005, с. 18).

Старійшина Уілфорд В. Андерсен, сімдесятник, розповів, як його друзі сприйняли смерть свого батька:

“Нещодавно мій дорогий друг помер від раку. Він та його сім’я—люди великої віри. Я із захватом дивився, як їхня віра допомагала їм у цей дуже важкий час. Вони були сповнені внутрішнім спокоєм, і це підтримувало й зміцнювало їх. З дозволу членів цієї сім’ї я хотів би прочитати цитату з листа доньки, який було написано за кілька днів до смерті її батька:

“Останні кілька днів були особливо важкими. … Учора ввечері, коли ми зібралися біля татового ліжка, Дух Господа був присутній і справді втішав нас. Ми відчуваємо спокій. … Це був найтяжчий досвід, який ми коли-небудь мали, але ми відчували спокій завдяки знанням … про обіцяння Небесного Батька, що ми знову будемо жити сім’єю. Після того як у клініці лікар сказав татові, що більше нічого не можна зробити, він подивився на нас зі справжньою вірою і сміливо запитав: “Чи є в когось у цій кімнаті проблеми з планом спасіння?” Ми вдячні за батька і матір, які навчили нас повністю довіряти цьому плану” (“Камінь нашого Викупителя”, Ensign або Ліягона, трав. 2010, сс. 17–18).