Вступ до Книги Якова
Для чого вивчати цю книгу?
Завдяки вивченню цієї книги студенти можуть засвоїти важливі уроки від людини, яка мала непохитну віру в Ісуса Христа. Яків багато разів свідчив про Спасителя і закликав до покаяння свій народ і тих, хто читатиме його слова. Він навчав важливості старанного виконання покликань від Господа і показував це власним прикладом. Він застерігав свій народ від небезпеки, що йде від гордовитості, багатства та аморальності. Яків також навів і прокоментував алегорію Зиноса про оливкові дерева, яка показує невтомні зусилля Спасителя в приведенні до спасіння всіх Божих дітей і є оглядом Божих справ з домом Ізраїля. Під час своєї зустрічі з Шеремом, антихристом, Яків показує, як праведно відповідати тим, хто ставить під сумнів чи критикує нашу віру.
Хто написав цю книгу?
Цю книгу написав Яків, п’ятий син Сарії і Легія. Він народився в пустині, коли його сім’я подорожувала до обіцяної землі. В юні роки Яків “зазнав багато бідувань і смутку через жорстокість своїх братів” (2 Нефій 2:1). Однак Легій пообіцяв Якову, що Бог “освятить [його] скорботи на [його] користь” і що він проведе свої дні “у служінні [своєму] Богові” (2 Нефій 2:2–3). У молоді роки Яків побачив славу Спасителя (див. 2 Нефій 2:3–4). Нефій висвятив Якова на священика і вчителя нефійців (див. 2 Нефій 5:26), а пізніше довірив йому малі пластини Нефія (див. Кн. Якова 1:1–4). Яків, як відданий провідник священства і вчитель, старанно працював, аби переконати людей повірити в Христа (див. Кн. Якова 1:7). Він отримав одкровення про Спасителя, йому служили ангели, він чув голос Господа (див. Кн. Якова 7:5) і бачив свого Викупителя (див. 2 Нефій 11:2–3). Яків був батьком Еноша, якому перед своєю смертю він доручив пластини.
Для кого була написана ця книга і чому?
Нефій наказав Якову записувати священні вчення, одкровення і пророцтва “ради Христа, і ради наших людей” (Кн. Якова 1:4). Яків дотримався цього наказу і зберіг записи, які “вважав найціннішими” (див. Кн. Якова 1:2). Він написав: “Ми працюємо старанно, щоб вигравіювати ці слова на пластинах, сподіваючись, що наші улюблені браття і наші діти одержать їх з вдячними серцями. … З цим наміром ми написали це, щоб вони могли знати, що ми знали про Христа і мали надію на Його славу багато сот років перед Його пришестям” (Кн. Якова 4:3–4). Яків окреслив головну тему своїх записів такими словами: “Чому ж не розповідати про спокутування Христа, і не отримати досконале знання про Нього … ?” (Кн. Якова 4:12).
Коли і де її було написано?
Книга Якова починається приблизно з 544 р. до Р.Х., коли Нефій доручив Якову малі пластини. Вона закінчується наприкінці життя Якова, коли він передав пластини своєму сину Еношу. Яків написав цей літопис, живучи в землі Нефія.
У чому особливості цієї книги?
У книзі Якова міститься інформація стосовно форми правління нефійців після смерті Нефія. Нефій призначив одного чоловіка в якості свого наступника, щоб він був царем і правителем людей, а Яків і його брат Йосип продовжували бути духовними провідниками нефійців. Ще однією особливістю цієї книги є засудження Яковом недозволеної практики множинного шлюбу. Єдиним місцем у Книзі Мормона, де піднімається ця тема, є Кн. Якова 2. Також у книзі Якова міститься найдовший розділ у Книзі Мормона—Кн. Якова 5, де подана алегорія Зиноса про оливкові дерева. Крім цього, у книзі Якова написано про перший випадок, коли пророк Книги Мормона прямо застерігає нефійців проти гордовитості—гріха, який зрештою призведе до їхньої загибелі (див. Кн. Якова 2:12–22; Мороній 8:27). Там також написано про першу появу антихриста серед нефійців.
Стислий огляд
Кн. Якова 1 Яків слухається повеління Нефія вести священний літопис. Нефій вмирає. Яків і Йосип служать серед людей і навчають їх слову Бога.
Кн. Якова 2–3 Перебуваючи в храмі, Яків застерігає нефійців проти гордовитості, любові до багатств та аморальності.
Кн. Якова 4–6 Яків свідчить про Христа і цитує алегорію Зиноса про оливкові дерева. Він заохочує свій народ покаятися, прийняти милість Господа і підготуватися до суду.
Кн. Якова 7 Яків, з допомогою Господа, спростовує слова Шерема, антихриста. Він пише про конфлікт між нефійцями і ламанійцями й передає малі пластини Еношу.