Урок 149: Етер 12:1--22

Урок 149

Eтер 12:1–22

Вступ

Після того як Мороній розповів про багаторічну історію яредійців, він розповідає про служіння пророка Етера. Потім Мороній перериває історичну розповідь, щоб записати деякі благословення, які приходять до тих, хто виявляє віру в Ісуса Христа. В цьому уроці розглядається Етер 12:1–22, а в уроці 150—Етер 12:23–41.

Рекомендації для навчання

Етер 12:1–4

Етер проповідує покаяння яредійцям

Почніть урок, запросивши когось із студентів вийти до дошки і намалювати хвилі і човен, який закріплений якорем.

Чому для човна важливо мати якір?
Яких небезпек або перешкод може зазнати човен, якщо у нього немає якоря?
Як хвилі діють на човен? (Відповіді можуть бути такими: хвилі змушують човен обертатися, пливти за течією або кидають його з боку в бік).

Напишіть на човні слова ваше життя.

Якщо човен уособлює наше життя, з чим можна порівняти хвилі? (Відповідями можуть бути: суспільний тиск, негаразди, хибні вчення або злочестивість).
Чим життя людини може бути схожим на човен без якоря? (Щоб допомогти студентам відповісти на це запитання, ви можете запропонувати їм прочитати Мормон 5:17–18).
Що із того, що підготував Господь, може служити духовними якорями нашого життя? (Студенти можуть давати різні відповіді. Багато складових євангелії можуть бути схожими на якор).

Попросіть студентів звертати увагу на приклади духовних якорів під час вивчення Етер 12.

Поясніть, що Етер 12 починається з того, що Мороній представляє Етера, яредійського пророка, який проповідував у час, коли люди не приймали пророків і жили в злочестивості. Запропонуйте студентам подумки прочитати Етер 12:1–3 і визначити усе те, що вражає їх у вчинках Етера. Нехай вони розкажуть про усе, що знайшли.

Попросіть когось із студентів прочитати вголос Eтер 12:4. Попросіть клас слідкувати і з’ясувати, що ті, хто вірять у Бога, можуть “надіятися”, незважаючи на оточуючі труднощі і злочестивість. Коли студенти відповідатимуть, ви можете наголосити на тому, що “кращий світ”, на який ми повинні надіятися, є “місцем праворуч Бога”.

Що означає мати місце праворуч Бога? (Повернутися в Його присутність і отримати вічне життя).
У чому, на вашу думку, різниця між тим, щоб мати надію “з впевненістю”, і простим бажанням чогось? (У Писаннях про надію говориться як про впевненість у тому, що ми можемо отримати благословення, які Бог пообіцяв нам, якщо будемо дотримуватися наших з Ним завітів).
Як, згідно з Етер 12:4, ми здобуваємо надію отримати місце праворуч Бога? (Коли студенти відповідатимуть, поясніть, що віра, про яку говориться в Етер 12:4, стосується віри в Ісуса Христа). Як віра в Ісуса Христа дозволяє нам сподіватися “з впевненістю” на місце праворуч Бога?

Підпишіть якір, зображений на дошці, словами віра і надія.

Що відбувається, згідно з Етер 12:4, коли людина має надію і віру в Ісуса Христа? (Студенти можуть давати різні відповіді, однак важливо, щоб вони висловили такий принцип: Якщо ми будемо мати надію і віру в Ісуса Христа, то станемо непохитними і багатими на добрі діяння).
Що, на вашу думку, означає “багатими на добрі діяння”? (Робити багато добрих справ).
Які добрі діяння “уславляють Бога”? (Відповідями можуть бути: молитва, вивчення Писань, служіння іншим і розвиток талантів).
Подумайте про знайомих вам людей, які, здається, завжди багаті на добрі діяння і не соромляться уславлювати Бога. Що конкретно вони роблять, аби бути гарним прикладом у дотриманні цього принципу?

Попросіть студентів пригадати часи, коли їм було важко залишатися непохитними і багатими на добрі діяння. Щоб допомогти студентам підготуватися до подібних ситуацій в їхньому житті, закличте їх у подальшому вивченні Етер 12 шукати способів того, як вони можуть збільшити свою віру і надію.

Eтер 12:5–22

Мороній розповідає про чудеса і могутні діяння, які приходять завдяки вірі

Напишіть на дошці таку фразу: Я б хотів\ла здобути духовне свідчення, що …

Попросіть студентів запропонувати будь-які євангельські істини, принципи або вчення, щодо яких люди можуть прагнути духовного підтвердження. Коли студенти відповідатимуть, записуйте їхні відповіді на дошці. (Відповіді можуть бути такими: свідчення, що Книга Мормона істинна; важливість жити чистим і цнотливим життям; Слово мудрості є законом Бога; я повинен/на підготуватися служити на місії). Запропонуйте студентам поміркувати про євангельську істину, щодо якої вони хотіли б отримати духовне свідчення або міцніше свідчення.

Поясніть, що в деяких людей таке ставлення: “Я не повірю і не житиму за євангельським принципом, доки я не побачу доказів, що це істина”. Запропонуйте студентам прочитати подумки Етер 12:5–6 і звернути увагу на те, як сказане у цих віршах стосується описаного ставлення. Наголосіть на тому, що Етер 12:6 є віршем для опанування. Ви можете запропонувати студентам позначити цей уривок таким чином, щоб вони могли з легкістю його знайти.

Що, згідно з Етер 12:6, має статися перед тим, як ми зможемо отримати доказ?
Які думки приходять до вас, коли ви розмірковуєте над фразою “випробувано вашу віру”?

Після того як студенти дадуть відповіді, ви можете пояснити, що деякі люди хибно вважають , що фраза “випробування віри” завжди стосується важких випробувань. Фразою “випробування віри” може описуватися будь-яка ситуація, яка дає нам можливість показати або виявити нашу віру в Ісуса Христа. Щоб допомогти студентам краще зрозуміти цю фразу, попросіть когось із студентів прочитати вголос наведене далі висловлювання старійшини Річарда Г. Скотта, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Перед тим, як буде прочитано це висловлювання, попросіть клас звернути увагу на пояснення фрази “випробування віри”, дане старійшиною Скоттом.

“Ви можете навчитися користуватися вірою більш ефективно, застосовуючи цей принцип, якого навчав Мороній: “… ви не матимете доказів перед тим, як буде випробувано вашу віру” [Етер 12:6; курсив додано]. Таким чином, кожного разу, коли ви випробовуєте вашу віру, а саме, дієте згідно з підказками, ви отримаєте підтверджуюче свідчення Духа. Ті почуття зміцнять вашу віру. Якщо ви будете продовжувати так робити, ваша віра ставатиме сильнішою” (“Підтримка сили віри у часи непевності і випробування”, Ensign або Ліягона, трав. 2003, с. 75).

Як процес, описаний старійшиною Скоттом, відрізняється від ставлення людей, які бажають доказу до того, як повірять або почнуть діяти?

Напишіть на дошці такі посилання на Писання: Етер 12:7–12; Етер 12:13–18; Етер 12:19–22, 30–31. Розділіть клас на три групи і призначте кожній групі один з цих уривків з Писань. Попросіть студентів знайти, які благословення приходять внаслідок віри людей, про яких написано в кожному з цих уривків. Попросіть їх звернути увагу на фразу “після того, як вони мали віру” або “тільки після їхньої віри” у віршах 7, 12, 17, 18 і 31. (Ви можете запропонувати студентам позначати ці фрази кожного разу, коли вони зустрічаються).

Після того як студенти розкажуть про те, що вони дізналися, попросіть їх підсумувати, що дає Господь після того, як ми виявляємо віру в Ісуса Христа. Студенти можуть давати різні відповіді, але важливо, щоб вони висловили таку істину: Якщо ми бажаємо духовного доказу, тоді ми повинні спершу виявити віру в Ісуса Христа. Поясніть, що, здебільшого, як і духовні докази, чудеса не приходять, доки ми не виявимо нашу віру.

Назвіть класу наведені далі ситуації. Попросіть студентів пояснити, як особа може виявити віру в Господа в кожній з цих ситуацій.

Молода жінка бажає отримати свідчення про істинність Книги Мормона.
Молодий чоловік має велике бажання допомогти дорогим йому людям прийняти євангелію.

Попросіть студентів пригадати, коли вони або їхні знайомі люди отримали духовні докази або чудеса після того, як виявили віру в Господа. Запропонуйте кільком студентам поділитися своїми спогадами. (Важливо, щоб студенти розуміли, що вони не зобов’язані ділитися чимось, що є надто особистим або приватним). Ви також можете поділитися досвідом.

Попросіть студентів пригадати євангельську істину, щодо якої вони б хотіли отримати духовний доказ. Запропонуйте їм написати в зошити або щоденники для вивчення Писань те, що вони можуть робити, аби виявляти більшу віру в Господа.

Вірш для опанування—Етер 12:6

Щоб допомогти студентам вивчити напам’ять Етер 12:6, запропонуйте кожному студенту написати цей вірш на аркуші паперу, випускаючи ключові слова або фрази і залишаючи замість них вільні місця. Коли студенти завершать, виділіть їм хвилину, щоб спробувати вивчити цей вірш напам’ять, подумки заповнюючи на аркуші вільні місця.

Попросіть студентів обмінятися аркушами з людиною, яка сидіть поруч. Кожен студент повинен прочитати вголос новий для них аркуш, намагаючись по пам’яті заповнити вільні місця. Якщо дозволяє час, нехай студенти повторять вправу, знову обмінявшись аркушами.

Запропонуйте студентам узяти свої аркуші додому і з їх допомогою процитувати комусь із батьків Етер 12:6. Попросіть їх запитати своїх батьків про ситуації, коли вони виявляли віру в Ісуса Христа й отримали свідчення або чудо, якого прагнули.

Завершіть своїм свідченням про істинність принципів, розглянутих на цьому уроці.

Коментарі та довідковий матеріал

Етер 12:4–6. Що є надія?

В Етер 12 вчення Моронія стосовно принципів надії і віри відкривають, що вони між собою міцно пов’язані. [Мороній] визначив віру як “сподіване, але не бачене” (Етер 12:6) і навчав, що наша надія на спасіння “приходить через віру” в Ісуса Христа (Етер 12:4). У брошурі Стійкі у вірі про надію сказано так:

“Коли ми маємо надію, ми віримо обіцянням Бога. Ми маємо тиху впевненість, що якщо ми чинимо “діяння праведності”, ми “отримаємо свою винагороду, саме мир у цьому світі і вічне життя у тому світі, що прийде” (УЗ 59:23). … Першопричина надії простягається у вічність, але вона може також підтримати вас у повсякденних випробуваннях життя” (Стійкі у вірі: довідник з євангелії [2005], сс. 76–77).

Президент Дітер Ф. Ухтдорф дав таке визначення надії:

“Надія є одним з дарів Духа. [Див. Мороній 8:26.] Це надія на те, що через Спокуту Ісуса Христа і силу Його воскресіння ми воскреснемо до життя вічного, і це через нашу віру в Спасителя. [Див. Мороній 7:41]. Цей вид надії є як принципом з обіцянням, так і заповіддю [див. Колосянам 1:21–23], разом з якою з’являється відповідальність, притаманна всім заповідям—ми повинні зробити надію дієвою частиною свого життя і подолати спокусу втрачати надію. Надія на милосердний план щастя нашого Небесного Батька несе мир [див. Римлянам 15:13], милість [див. Псалми 32:22], втіху [див. Римлянам 12:12] і радість. [Див. Приповісті 10:28]. Надія на спасіння подібна до захисного шолому [див. 1 Солунянам 5:8]; і є фундаментом для нашої віри [див. Євреям 11:1; Мороній 7:40] і якорем для наших душ. [Див. Євреям 6:19; Етер 12:4]”. (“Безкінечна сила надії”, Ensign або Ліягона, лист. 2008, сс. 21–22).

Eтер 12:6. “Випробувано вашу віру”

Президент Гордон Б. Хінклі розповів історію, в якій показано принцип отримання доказу після випробування нашої віри:

“Дозвольте мені навести вам історію про жінку з Сан-Пауло, Бразилія. Під час навчання вона працювала, щоб забезпечувати свою сім’ю. Я скористаюся її власними словами, розповідаючи цю історію. Вона каже:

“В університеті, в якому я навчалася, було правило, яке забороняло студентам, котрі мали фінансову заборгованість, складати тести. З цієї причини, коли я одержувала заробітну платню, то спочатку відкладала гроші для десятини і пожертвувань, а залишок розподіляла між сплатою за навчання та іншими витратами.

Я пам’ятаю час, коли … зіткнулася з серйозними фінансовими труднощами. Це був четвер, коли я одержала заробітну платню. Підрахувавши свій місячний бюджет, я зрозуміла, що у мене не вистачить грошей, щоб сплатити десятину і оплатити навчання. Мені доведеться вибрати щось одне. Тестування, яке відбувається раз на два місяці, починалося наступного тижня, і якщо я пропущу його, то мені не зарахується цілий навчальний рік. В мені йшла страшенна боротьба. … Серце щеміло. Я мала прийняти дуже нелегке рішення і не знала, що робити. Я міркувала про два вибори: сплатити десятину чи оплатити навчання і отримати заліки, необхідні для продовження навчання в університеті.

Це почуття поглинало мою душу і залишалося зі мною аж до суботи. Саме тоді я згадала, що коли христилася, погодилася жити за законом десятини. Я взяла на себе це зобов’язання не перед місіонерами, а перед моїм Небесним Батьком. У цей момент біль почав зникати, поступаючись місцем приємним почуттям рівноваги та рішучості. …

Того вечора, коли я молилася, то попросила Господа пробачити мою нерішучість. У неділю до початку причасних зборів я зустрілася з єпископом і з величезною радістю віддала свою десятину і пожертвування. То був особливий день. Я відчувала щастя і спокій всередині, а також у стосунках з Небесним Батьком.

Наступного дня, сидячи на роботі у своєму офісі, я намагалася знайти шлях для того, щоб оплатити навчання й отримати змогу піти складати тести, які мали починатися в середу. Я думала й думала про це, але жодного рішення не спадало мені на думку. …

Наприкінці робочого дня мій роботодавець підійшов до мене і дав останні розпорядження на цей день. Після цього з портфелем у руці він попрощався. … Раптом зупинився і, подивившись на мене, спитав: “Як твоє навчання?” Це було неочікувано, і я не могла повірити в те, що чула. Єдине, що я могла відповісти тремтячим голосом, було: “Все гаразд”. Він пильно подивився на мене і знову попрощався. …

Раптом до кімнати увійшла секретарка і сказала, що мені дуже пощастило! На моє запитання “чому?” вона просто відповіла: “Роботодавець щойно сказав, що віднині компанія буде повністю сплачувати за твоє навчання в університеті й за підручники. Перш, ніж підеш, зайди до мене й скажи, скільки це коштує, щоб я завтра могла видати тобі чек”.

Після того як вона пішла, я в сльозах і з почуттями глибокого смирення стала на коліна на тому ж місці, де й стояла, і подякувала Господу за Його великодушність. Я … сказала Небесному Батькові, що Йому не обов’язково треба було благословляти мене настільки рясно. Мені лише потрібні були кошти на одномісячний платіж, і десятина, яку я сплатила в неділю, була настільки маленькою порівняно з сумою, яку я мала отримати! Під час цієї молитви я згадала слова, записані в Малахії: “І тим Мене випробуйте,—промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Мал. 3:10). До цього моменту я ще ніколи не відчувала велич обіцяння, яке міститься в цьому уривку Писань, і те, що ця заповідь дійсно була доказом любові, яку Бог, наш Небесний Батько, дає Своїм дітям тут, на землі” (“Ми ходимо з вірою”, Ліягона, лип. 2002, сс. 73–74).

Eтер 12:6. “Ви не матимете доказів перед тим, як буде випробувано вашу віру”

Президент Спенсер В. Кімбол навчав:

“Оскільки ми люди, ми б позбавили своє життя фізичного болю й душевного страждання і забезпечили собі легке життя і комфорт, але якби ми зачинили двері для страждань і болю, то позбавили себе найкращих друзів та благодійників. Страждання може зробити з людей святих, якщо вони вчаться з терпінням, довгостражданням і самоконтролем” (Учення Президентів Церкви: Спенсер В. Кімбол [2006], с. 17).