Мороній 9

Вступ

Мормон у своєму останньому записаному посланні до свого сина Моронія сумував через злочестивий стан нефійців. Він закликав Моронія старанно трудитися, щоб допомогти нефійцям покаятись. Мормон також докладно розповів про страждання людей, викликані їхньою злочестивістю. Незважаючи на зіпсованість свого народу, він закликав Моронія бути вірним Ісусу Христу й мати надію на обіцяння вічного життя.

Рекомендації для навчання

Мороній 9:1–20

Мормон журиться через злочестивість нефійців і ламанійців

Попросіть студентів подумати, чи траплялося їм коли-небудь допомагати комусь, але їхня допомога була відкинута.

Як деякі люди можуть відреагувати, коли їхні добрі наміри неодноразово відхиляються тими, кому вони намагаються допомогти?

Поясніть класу, що розділ Мороній 9—це лист, написаний пророком Мормоном своєму сину Моронію. Запропонуйте їм знайти, як Мормон підбадьорює свого сина.

Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Moроній 9:1. Нехай клас слідкує і знайде, якими словами Мормон описав ситуацію нефійців. Після відповідей студентів вам, можливо, потрібно буде пояснити, що слово сумне стосується того, що є дуже болісним, що пригнічує або є прикрим.

Напишіть на дошці такі посилання на Писання: Мороній 9:2–5; Мороній 9:7–10; Мороній 9:16–19. Розділіть студентів на три групи. Дайте завдання, щоб кожна група прочитала один із вказаних на дошці уривків з Писань і з’ясувала, що, за словами Мормона, викликало в нього сум. Попросіть по одному студенту з кожної групи сказати, що вони знайшли. (Якщо студенти, яким призначено уривок Мороній 9:2–5, не згадають гнів, то ви можете нагадати їм про роль, яку гнів відіграв у жахливих подіях, описаних Мормоном).

Попросіть кількох студентів по черзі прочитати вголос Мороній 9:11–15, 20. Нехай студенти з’ясують, чому Мормон був засмучений через ситуацію, в якій опинився його народ. Аби допомогти студентам проаналізувати ці вірші, поставте такі запитання:

Що, на вашу думку, означає бути “без усякої цивілізованості”? Мороній 9:11). (Діяти нецивілізовано: без обмеження або самовладання; не поважати інших людей; нехтувати законами, якими керується суспільство).
Що, на вашу думку, означає бути “без принципів”? Мороній 9:20). (Жити без норм і без шанування та дотримання Божих заповідей).
Що, на вашу думку, означає бути “поза почуттям”? Мороній 9:20). (Затвердіти серцем проти Духа Господнього і Світла Христа та не розрізняти між правильним і неправильним).
Який ви бачите сьогодні у світі доказ того, що деякі люди є нецивілізованими, не мають принципів і перебувають поза почуттям?

Ви можете зазначити, що, за словами Мормона, його народ опинився в такому стані злочестивості всього за декілька років (див. Мороній 9:12).

Поясніть, що Мормон, майже так само, як і пророк Етер серед народу яредійців, свідчив, що серед його народу панували гнів і злочестивість. Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Мороній 9:4. Нехай клас слідкує і послухає, що, як боявся Мормон, могло статися з нефійцями. (Він боявся, щоб “Дух Господа не припинив боротися з ними”).

Мормон згадував, що трудився зі своїм народом постійно. Чому міг Мормон або може церковний провідник сьогодні продовжувати трудитися серед людей, які гніваються або твердіють серцем проти слова Бога?

Напишіть на дошці таку істину: Ми повинні старанно трудитися в Божому служінні, навіть якщо ті, кому ми служимо, не ставляться до цього позитивно. Поясніть, що так має відбуватися, навіть коли люди, яким ми служимо, винні в тяжкому гріху. Попросіть одного зі студентів прочитати вголос Moроній 9:6. Нехай студенти слідкують і знайдуть, чому нам необхідно старанно трудитися в Божому служінні, навіть якщо ті, кому ми служимо, не ставляться до цього позитивно. Після відповідей студентів назвіть їм вказані далі ситуації (або самі придумайте кілька ситуацій), щоб допомогти їм у роздумах, як ця істина може стосуватися їхнього життя. Запропонуйте одному чи кільком студентам пояснити, як вони могли б застосувати написану на дошці істину в кожній з названих вами ситуацій.

Як президент класу в Товаристві молодих жінок, ви відповідальні за п’ять інших молодих жінок у вашому приході. Одна з цих молодих жінок не приходить на церковні збори чи заходи вже протягом року. Після того, як ви впродовж трьох останніх місяців особисто запрошували її приходити, вона так і не з’являлася на жодних церковних зборах чи заходах.
Як домашній учитель, ви старанно трудитесь, щоб служити кожній з призначених вам для навчання сімей. Однак протягом останніх кількох місяців одна з цих сімей не відповідала на ваші дзвінки і не відкривала вам, коли ви стояли біля дверей їхнього дому.
Ви відчули, що треба запропонувати одному з ваших хороших друзів зустрітися з місіонерами. Він не прийняв ваше запрошення, і все ж ви відчуваєте, що треба знову йому це запропонувати.

Прочитайте наведені далі слова президента Генрі Б. Айрінга, з Першого Президентства, який закликав нас продовжувати й далі докладати зусилля, щоб трудитися серед Божих дітей. Попросіть студентів, слухаючи, знайти те, що мотивує їх старанно трудитися, щоб допомогати іншим.

“Це завіт, в який ми вступаємо з Богом, що будемо виконувати всі Його заповіді і служити так, як служив би Він особисто, якби Сам тут був. Якщо ми все робимо для того, щоб жити за такою нормою, то це допомагатиме нам набути сили, яка буде потрібна, щоб витерпіти до кінця.

Видатні наставники у священстві показали мені, як набути цієї сили: треба взяти собі за звичку долати знесилення й страх, які викликають бажання здатися. Великі Господні наставники показали мені, що неослабна духовна сила приходить, якщо працюєш і далі після того, як інші вже б вирішили відпочити. …

… Я обіцяю вам: якщо ви будете робити все, що у ваших силах, Бог буде збільшувати вашу силу і вашу мудрість” (“Підготовка у священстві: “Мені потрібна твоя допомога”, Ensign або Ліягона, лист. 2011, сс. 58–59).

Що з того, про що навчав президент Айрінг, мотивує вас старанно трудитися у своєму служінні Господу, незважаючи на те, як сприймаються ваші старання?

Прочитайте наступну історію, яку розповів старійшина Мервін Б. Арнольд, сімдесятник, про провідника священства, який старанно трудився з молодим чоловіком, хоч той неодноразово й відмовлявся від цього. Попросіть студентів послухати, що той молодий чоловік зрештою побачив у своєму провіднику священства.

“Будучи членом президентства філії у Форталеза, що в Бразилії, брат Маркес разом з іншими провідниками священства склав план активізації малоактивних членів своєї філії. Одним із таких членів філії був молодий чоловік на ім’я Фернандо Арухо. Нещодавно я розмовляв з Фернандо, і він розповів мені свою історію.

“Я брав участь у змаганнях серфінгістів у неділю вранці і припинив ходити на церковні збори. Одного недільного ранку брат Маркес завітав до нас і спитав мою маму, яка не була членом Церкви, чи може він поговорити зі мною. Коли вона відповіла йому, що я сплю, він спитав дозволу розбудити мене. Він сказав мені: “Фернандо, ти запізнюєшся до церкви!” Не слухаючи мої виправдання, він повіз мене до церкви.

Наступної неділі було те ж саме, тож третьої неділі я вирішив піти з дому рано, щоб не зустрітися з ним. Коли я відкрив ворота, то побачив його; він сидів у своїй машині і читав Писання. Побачивши мене, він сказав: “Добре! Ти встав рано. Сьогодні ми поїдемо і знайдемо ще одного молодого чоловіка!” Я щось було завів про свою свободу вибору, але він сказав: “Ми можемо поговорити про це пізніше”.

Пройшло вісім тижнів, а я все не міг позбутися його, тож вирішив заночувати у свого друга. Наступного ранку я був уже на пляжі, як раптом побачив чоловіка у костюмі з краваткою, що йшов до мене. Побачивши брата Маркеса, я побіг у воду. Несподівано я відчув на плечі чиюсь руку. То був брат Маркес, по груди у воді! Він узяв мене за руку і сказав: “Ти запізнюєшся! Ходімо”. Коли я заявив, що в мене ж немає ніякого одягу, щоб надіти, він відповів: “Одяг у машині”.

Того дня, коли ми виходили з океану, мене зворушила щира любов до мене брата Маркеса і його турбота про мене. … Брат Маркес не просто підвозив мене в церкву—кворум все робив, щоб я залишався активним. Вони планували такі заходи, під час яких я відчував себе потрібним і бажаним другом; я отримав покликання, а члени кворуму стали моїми друзями” (“Зміцни браттю свою”, Ensign або Ліягона, трав. 2004, сс. 46–47).

Поясніть: як члени Церкви, ми всі маємо виконати в цьому житті важливу роботу. Приклад Мормона, Моронія і брата Маркеса може надихнути нас в цьому труді, коли в нас опускаються руки або коли ті, кому ми маємо служити, не сприймають нас.

Мороній 9:21–26

Мормон закликає Моронія бути вірним

Попросіть, щоб студенти назвали будь-які нещодавні події в їхній громаді, країні або у світі, через які у них могли б опуститися руки.

Попросіть студентів подумки прочитати Мороній 9:21–22, 25–26. Попросіть їх знайти, яку пораду дав Мормон Моронію стосовно того, що він повинен робити в обставинах, коли опускаються руки. Аби допомогти студентам проаналізувати ці вірші, поставте такі запитання:

Які слова і фрази в цих віршах вказують на те, що Мормон відчував до свого сина Моронія?
Що запропонував Мормон, аби “вічне життя покої[ло]ся у свідомості [Моронія] завжди” (Мороній 9:25). Як спомин про Спасителя і Його Спокуту може допомогти нам, коли у нас опускаються руки або коли ми оточені злочестивістю?
Чого ми можемо навчитися з цих віршів стосовно того, як реагувати на труднощі і злочестивість, що можуть оточувати нас? (Хоч студенти можуть по-різному сформулювати свою відповідь, усе ж вона має означати: якщо ми вірні Ісусу Христу, Він підніме нас, навіть коли труднощі й злочестивість оточують нас. Ви можете написати цей принцип на дошці і порадити студентам переписати його у свої примірники Писань).
Що з вашого життя чи життя близьких вам людей вказує на істинність цього принципу?

Закличте студентів подумати над тим, як вони можуть бути більш вірними Ісусу Христу й більш уважними до Нього, навіть коли відчувають себе знесиленими чи коли оточені злочестивістю. Свідчіть про силу, яку ви отримали через свою вірність Ісусу Христу.

Коментарі та довідковий матеріал

Мороній 9:18–20. “Поза почуттям”

Мормон пояснив своєму сину Моронію, що їхній народ був “без принципів і поза почуттям” (Мороній 9:20). Старійшина Ніл А. Максвелл, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що нездатність реагувати на підказки Святого Духа і невиконання Божих заповідей можуть привести нас до такого ж стану:

“Наша здатність відчувати всіляко скеровує нашу поведінку і, коли ми бездіяльні в той час, як наші почуття спонукають нас чинити добро, ми притупляємо цю здатність відчувати. Саме Ісусова вражаюча чутливість до потреб людей навколо Нього допомагала Йому реагувати на ці потреби відповідними вчинками.

На іншому кінці духовного спектра знаходяться люди, подібні до заблудлих братів Нефія; Нефій звернув їхню увагу на те, що вони стають все менш чутливими до духовного: “[Бог] розмовляв з вами тихим, лагідним голосом, але ви були поза почуттям, так що не сприймали Його слова” (1 Нефій 17:45).

Коли дуже товстий шар помилок вкриває нас, то наша духовна антена стає нечутливою і ми сповзаємо за межі, звідки нікому з людей нас не витягти. Таке може статися і з цілими цивілізаціями. У своєму, сповненому туги, зверненні до свого сина Моронія, Мормон говорить про занепад нефійського суспільства. Одним із симптомів цього занепаду була злочестивість, настільки велика, що Мормон сказав, що його народ був “поза почуттям” (Moроній 9:20). Апостол Павло тужив через нищівну хтивість членів Церкви в Ефесі, бо вони дійшли до такої нечутливості у своєму пересиченні, що “отупіли” (Ефесянам 4:19). Суспільство, пересичене сексуальними гріхами, не може насправді відчути потреби своїх людей, які страждають, оскільки замість того, щоб розвивати здібність ділитися любов’ю, воно перетворює людину на егоїста. Глухота до спонукань тихого, лагідного голосу Бога також означає, що ми маємо вуха, але не чуємо не лише спонукань Бога, але й благань людей” (A Time to Choose [1972], 59–60).

Президент Бойд К. Пекер, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, попередив нас про іншу все більш зростаючу тенденцію, яка також призводить до втрати Духа:

“Світ стає дедалі галасливішим. Одяг, зовнішність та поведінка стали більш безсоромними, непристойними й безладними. Гучна музика з брудними словами, яка гримить через підсилювачі і супроводжується спалахами яскравих різнобарвних вогнів, характеризує так звану “наркотичну культуру”. Різновиди її користуються великою популярністю серед нашої молоді і впливають на неї. …

Ця тенденція до більшої галасливості, більшої збудженості, більшого сперечання, меншого самовладання, меншого почуття власної гідності, меншого дотримання встановлених норм і правил не є випадковою чи невинною, чи нешкідливою.

Перший наказ, який дає командир при військовому вторгненні,—перерізати канали зв’язку тих, кого він має намір завоювати.

Неблагоговійність сприяє досягненню цілей супротивника, бо вона ніби перерізає тонкі канали отримання одкровення і розумом, і духом” (“Reverence Invites Revelation,” Ensign, Nov. 1991, 22).