Урок 52
Мосія 2
Вступ
Коли життя царя Веніямина вже закінчувалося, він захотів виголосити останню проповідь своєму народу. Його проповідь, записана в Мосія 2–5, є темою цього уроку, а також уроків 53–55. На початку цієї проповіді він розповів про своє служіння серед народу, наголошуючи, що, служачи іншим, ми тим самим служимо Богу. Він також свідчив про щасливий стан тих, хто виконує Божі заповіді.
Рекомендації для навчання
Примітка: Наведений далі підсумок може бути корисним, якщо ви вирішили дати загальний огляд звернення царя Веніямина на початку цього уроку.
Наприкінці життя цар Веніямин звернувся до народу свого царства, який зібрався неподалік храму в Зарагемлі. Він звітував про своє служіння народу і свідчив, що має чисту совість перед Богом, також він представив свого сина Мосію як нового царя, що буде правити народом. У цій своїй останній промові, яка знаходиться в Мосія 2–5, цар Веніямин торкнувся кількох тем, у тому числі: важливості служіння іншим; нашого вічного боргу перед Небесним Батьком; земного служіння Ісуса Христа і Його Спокути; необхідності скинути з себе оболонку тілесної людини; віри в Бога заради спасіння; необхідності вділяти від своїх статків для допомоги бідним; утримування прощення гріхів; необхідності ставати синами і дочками Христа через віру й постійні добрі справи. Слід особливо зазначити, що в Мосія 3 міститься послання, яке цар Веніямин отримав від ангела.
Moсія 2:1–9
Сім’ї збираються й готуються почути слова царя Веніямина
У верхній частині дошки напишіть такі запитання: Хто? Де? Що? Чому?
Попросіть студентів самостійно ознайомитися з Мосія 2:1–6 і знайти подробиці, завдяки яким вони зможуть дати відповіді на запитання на дошці. Після того, як вони прочитають, попросіть кількох студентів написати на дошці під кожним запитанням якомога більше подробиць стосовно нього, які їм вдалося виявити. (Можливо, вам потрібно буде пояснити, що народ підготувався почути слова царя Веніямина, принісши для цього жертви за законом Мойсея. Принесенням цих жертв народ виявив вдячність Богу і засвідчив Йому свою відданість).
Попросіть студентів прочитати подумки Мосія 2:9 і знайти слова та фрази, які вказують на те, що хотів цар Веніямин, аби робив народ, почувши його слова.
-
Які зі знайдених вами слів і фраз, на ваш погляд, вказують на те, з яким почуттям цар Веніямин ставився до свого послання?
-
Відповідно до останньої частини Мосія 2:9, що, як в це вірив цар Веніямин, станеться, якщо люди відкриють свої вуха і серця до його послання?
-
Що, на вашу думку, означає відкрити наші вуха і серця до тих, кого покликано навчати?
Закличте студентів пам’ятати про заклик царя Веніямина, коли вони будуть вивчати його послання і коли будуть чути слова пророків останніх днів.
Moсія 2:10–28
Цар Веніямин навчає про важливість служіння Богу і одне одному, а також про наш вічний борг перед Богом
Покажіть студентам ілюстрацію “Цар Веніямин звертається до свого народу” (62298 192; Альбом “Євангелія в мистецтві”, [2009], № 74). Нагадайте студентам: цар Веніямин зібрав свій народ разом, аби проголосити, що після нього царем стане його син Мосія, і дати їм “ім’я, щоб з допомогою його вони могли відрізнятися від усіх людей, яких Господь Бог вивів з землі Єрусалимської” (див. Мосія 1:9–12).
Прочитайте класу вголос Мосія 2:10–15. Попросіть студентів знайти фрази, які вказують, що царя Веніямина більше турбувало служіння людям, ніж власний статус чи визнання. Нехай вони піднімають руку, коли почують одну з цих фраз. Коли вони піднімають руку, зупиняйтеся і просіть їх пояснити, що вони почули і як це характеризує царя Веніямина.
Під час обговорення прочитайте такі слова Президента Говарда В. Хантера:
“Не переймайтеся надмірно своїм статусом. …Так, важливо, коли вам дякують. Але зосереджуватися треба на праведності, а не на визнанні; на служінні, а не на статусі” (“To the Women of the Church,” Ensign, Nov. 1992, 96).
Попросіть студентів подумки прочитати Мосія 2:16–17 і знайти, про що, як того хотів цар Веніямин, мав дізнатися його народ. Допоможіть їм побачити, що коли ми служимо ближнім, ми служимо Богу. Напишіть це твердження на дошці. Зазначте, що Мосія 2:17—це вірш для опанування. Ви можете запропонувати студентам позначити цей уривок таким чином, щоб їм було легко його знаходити.
Попросіть студентів згадати випадки, коли вони служили іншим людям.
-
Як, служачи іншим, ви також служите Богу?
-
Коли інші люди благословили ваше життя своїм служінням? Коли вони служили вам, як вони також служили Богу?
Попросіть студентів по черзі вголос прочитати Мосія 2:18–24, 34.
-
Чому цар Веніямин міг вважати себе і свій народ “нічого не вартими служителями”? (Можливо, вам потрібно буде пояснити, що люди отримують користь, коли вони одержують більше, ніж віддають. Ми є “нічого не вартими служителями” для нашого Небесного Батька, оскільки цінність благословень, які Він дає нам, завжди буде набагато перевищувати цінність нашого служіння Йому).
-
За які отримані благословення ви відчуваєте себе у боргу перед Богом?
-
Чому важливо усвідомлювати, що ми у боргу перед Богом “на віки вічні”? (Серед відповідей може бути: коли ми усвідомлюємо, що ми в боргу перед Богом, наша вдячність зростає, ми бажаємо виконувати заповіді і хочемо більше служити ближнім).
Поясніть, що в Мосія 2:34 слово віддавати означає жертвувати. Попросіть студентів подумати, як вони можуть “віддавати [Небесному Батьку] все, що [вони] ма[ють], і себе”. Свідчіть, що коли ми виконуємо Божі заповіді і прагнемо щиро служити, Він благословляє нас.
Moсія 2:29–41
Цар Веніямин закликає свій народ до послуху Богу
Напишіть на дошці слово СТЕРЕЖІТЬСЯ. Попросіть студентів розказати про випадки, коли вони бачили знаки з таким чи подібним за значенням словом або знаки, які закликали до обережності. Укажіть, що такі застереження можуть захистити нас або врятувати нам життя.
Попросіть студентів подумки прочитати Мосія 2:32–33, 36–38 і знайти, чого, за словами царя Веніямина, мав остерігатися його народ. Можливо, вам буде потрібно пояснити, що в Мосія 2:33 слово горе означає печаль і нещастя.
-
Про що застерігав свій народ цар Веніямин?
-
Як ми можемо знати, що починаємо слухатися не того духа? Чому важливо усвідомити це якомога раніше?
-
Відповідно до Мосія 2:38, які наслідки матимуть ті, хто помирає у своїх гріхах?
Ви можете наголосити на такому вченні з Мосія 2:36: людина своєю власною поведінкою може “від’єднати себе” від Духа Господа. Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розповів про важливість розпізнавання того, коли саме ми від’єднуємо себе від Духа:
“Нам … слід прагнути розпізнавати, коли саме ми “від’єдн[уємо] себе від Духа Господа, так що Він не може мати місця в [нас], щоб направляти [нас] путями мудрості, щоб [ми] були благословенними, процвітаючими і збереженими” (Мосія 2:36). …
…Якщо те, про що ми думаємо, що бачимо, чуємо або робимо, віддаляє нас від Святого Духа, тоді нам слід перестати думати про це, дивитися, слухати чи робити це. Якщо, наприклад, певна розвага відвертає нас від Святого Духа, тоді, безсумнівно, ця розвага не для нас. Оскільки Дух не терпітиме того, що є вульгарним, грубим чи непристойним, тоді, вочевидь, це не для нас. Оскільки ми віддаляємо Дух Господа, коли беремо участь у заходах, яких, як знаємо, слід остерігатися, тоді вони, однозначно, не для нас” (“Щоб Його Дух міг завжди бути з нами”, Ensign або Ліягона , трав. 2006, с. 30).
-
Що, за словами старійшини Беднара, може віддаляти нас від Святого Духа?
-
Як ми можемо знати, що віддалилися від Святого Духа?
Напишіть слова ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ і ЗВАЖАЙТЕ на дошці біля слова СТЕРЕЖІТЬСЯ.
Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Мосія 2:40–41. Попросіть клас визначити, на що, як того хотів цар Веніямин, мав зважати його народ і що мав запам’ятати. Після відповідей студентів ви можете наголосити на вченні царя Веніямина, написавши на дошці таку істину: Якщо ми виконуємо заповіді, то будемо благословенні і матеріально, і духовно.
-
Коли ви бачили, що послух Господнім заповідям приносив людям радість, або коли ви самі відчували радість від такого послуху?
Свідчіть про істинність того, що студенти сьогодні обговорювали. Завершіть, закликавши студентів поставити перед собою конкретні цілі, щоб з більшим послухом виконувати те, що виконувати їм важко, або щоб прагнути краще виконувати завдання з програми “Особистий розвиток” (для молодих жінок) або “Обов’язок перед Богом” (для молодих чоловіків).
Вірш для опанування—Мосія 2:17
Попросіть студентів прочитати Мосія 2:17, Матвій 22:36–40 і Матвій 25:40. Уривки з Євангелії від Матвія допомагають роз’яснити це вчення, поглибити розуміння і розтлумачити значення написаного в Мосія 2:17. Ви можете запропонувати студентам позначити ланцюжок уривків з Писань, написавши Матвій 22:36–40 на полях біля Мосія 2:17, Матвій 25:40 на полях біля Матвій 22:36–40 і Мосія 2:17 на полях біля Матвій 25:40.
Попросіть кількох студентів розказати про випадки, коли вони відчували, що, служачи іншим людям, вони служать Богу.
Запропонуйте студентам до наступного семінарського уроку послужити комусь. Попросіть їх підготуватися, щоб розказати про виконання цього завдання (але пересвідчіться, чи розуміють вони, що не повинні відчувати себе зобов’язаними ділитися досвідом, який є надто особистим чи приватним).
Також ви можете запропонувати студентам вивчити напам’ять Мосія 2:17 до вашої зустрічі на наступному уроці.
Свідчіть, що коли ми щиро служимо іншим, ми служимо Богу.
Примітка: Зважаючи на характер і насиченість сьогоднішнього уроку, можливо, ви вирішите дати це завдання в інший день, коли матимете більше часу.
Коментарі та довідковий матеріал
Мосія 2:33, 38–39. “Вічне покарання”, “невгасимий вогонь” і “нескінченна мука”
Попереджаючи про наслідки бунту проти Бога, цар Веніямин вживає фрази “вічне покарання” (Мосія 2:33), “невгасимий вогонь” (Мосія 2:38) і “нескінченна мука” (Мосія 2:39). Щоб краще зрозуміти, що вони означають, див. слова Господа в Учення і Завіти 19:6–12.