Бібліотека
Урок 66: Мосія 26


Урок 66

Мосія 26

Вступ

Під час правління Мосії багато хто з підростаючого покоління—ті, хто був тоді маленькими дітьми, коли цар Веніямин проголосив свою останню проповідь,—не вірили у вчення Церкви і відмовлялися звертатися до Господа. Ця невіруюча молодь погано впливала на інших членів Церкви, і ті скоювали тяжкі гріхи. Багатьох з цих грішників приводили до Алми, провідника Церкви. Спочатку Алма не знав, що робити, але, кінець кінцем, звернувся до Господа, щоб отримати пораду, як судити неслухняних членів Церкви. Господь відкрив Алмі порядок, якого той мав дотримуватися, щоб члени Церкви несли відповідальність за свої гріхи. Алма також дізнався про Божу милість та готовність простити тим, хто кається. Алма послухався Господньої поради і навів порядок в Церкві.

Рекомендації для навчання

Moсія 26:1–6

Багато хто з підростаючого покоління не вірять в євангелію і підштовхують інших до вчинення гріхів

Ще до початку уроку напишіть на дошці наступні запитання:

Як би ви оцінили своє свідчення сьогодні?

Як би ви хотіли, щоб зростало ваше свідчення?

Попросіть студентів відповісти на ці запитання у своїх щоденниках для вивчення Писань або зошитах для класних занять. Дайте на це достатньо часу, а потім поясніть, що в Мосія 26 міститься розповідь про групу людей, які нічого не робили, аби зміцнювати своє свідчення. І як результат, їхня віра в Бога ніколи не розвивалась і вони ввели багатьох членів Церкви в гріх і підбили їх до вчинення помилок. Нехай студенти, вивчаючи цю розповідь, подумають, чого вона навчає про розвиток і зміцнення їхніх свідчень.

Попросіть когось із студентів вголос прочитати Мосія 26:1–3. Потім запитайте клас:

  • Який вибір багато хто зробив з підростаючого покоління? (Вони вибрали не вірити традиціям їхніх батьків).

  • Чому, на вашу думку, зневіра людей не дає їм “зрозуміти слово Бога”? (Moсія 26:3).

Поясніть: віра (або навіть саме бажання повірити) веде до дій, які зміцнюють наше свідчення. З іншого боку, коли люди вибирають не вірити, вони також вибирають не робити того чи іншого, що допомогло б їм розвинути сильне свідчення. Попросіть студентів прочитати подумки Мосія 26:3–4, 6. Попросіть половину класу знайти, що саме підростаюче покоління не робило через свою зневіру. Попросіть другу половину класу знайти наслідки їхньої зневіри.

  • Що відмовлялося робити підростаюче покоління через свою зневіру?

  • До чого призвела їхня зневіра?

Після того, як студенти обговорять ці запитання, напишіть на дошці: Щоб розвивати своє свідчення і підтримувати його, нам потрібно …

Президент Генрі Б. Айрінг

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос наведені далі слова президента Генрі Б. Айрінга, з Першого Президентства. Нехай студенти послухають і визначать, як завершити речення на дошці.

“Свідчення слід підживлювати молитвою віри, прагненням Божого слова, що міститься в Писаннях, та послухом істині, яку ми отримали. Нехтувати молитвою—небезпечно. Вивчення і читання Писань лише час від часу становить загрозу для нашого свідчення. Вони дають необхідне підживлення нашому свідченню. …

Щоб ваше свідчення зростало і процвітало, бенкетування Божим словом, щира молитва та слухняність заповідям Господа повинні застосовуватися рівномірно і безперервно” (“Живе свідчення”, Ensign або Ліягона , трав. 2011, с. 127).

  • Що, за словами президента Айрінга, допомагатиме нам підживлювати наше свідчення? (Коли студенти будуть називати, ви записуйте це в реченні, що на дошці: Щоб розвивати своє свідчення і підтримувати його, нам потрібно бенкетувати словом Бога, молитися з вірою і слухатися Господніх заповідей.

  • Як це позначилося на вашому свідченні?

Нехай студенти прочитають подумки Мосія 26:5–6 і знайдуть, як невіруюча молодь впливала на деяких членів Церкви.

  • Замисліться над наступним твердженням: “Стало необхідно, щоб тим, хто був у церкві і вдіяв гріх, докоряла церква” (Мосія 26:6). Що, на вашу думку, це означає? (Було необхідно, щоб членів Церкви, які скоїли гріх, судили і ті несли відповідальність).

Moсія 26:7–14

Алма просить у Господа поради, як судити тих, хто скоїв гріх

Нехай студенти уявлять себе на місці єпископа приходу, члени якого вчинили тяжкі гріхи і не каються. Попросіть студентів подумати, що б вони зробили в такій ситуації. Як би вони виконали свій обов’язок тримати членів Церкви відповідальними за їхні гріхи і допомогти їм покаятися? Поясніть, що Алма, провідник Церкви, зіштовхнувся з подібною проблемою.

Підсумуйте Мосія 26:7–12 , пояснивши, що тих, хто скоював гріх, приводили до Алми. Нічого подібного до цього раніше не траплялося в Церкві, і Алма не знав, що робити. Він вирішив послати цих винуватців до царя Мосії, щоб той їх судив. Цар Мосія послав їх назад до Алми, який мав повноваження від Бога судити членів Церкви, які скоїли гріх.

Попросіть когось із студентів вголос прочитати Мосія 26:13–14. Нехай клас знайде, що відчув Алма стосовно свого обов’язку судити тих, хто скоїв гріх?

  • Що зробив Алма, коли відчув занепокоєння стосовно свого обов’язку судити грішників?

  • Чому важливо знати, що єпископи і президенти філій прагнуть Господнього проводу й отримують його, коли допомагають тим, хто згрішив?

Moсія 26:15–32

Господь відкриває Алмі, як тримати членів Церкви відповідальними за їхні гріхи, і встановлює умови покаяння

Аби допомогти студентам зрозуміти контекст Мосія 26:15–32, зазначте, що ці вірші містять відповідь Господа на запитання Алми стосовно того, що він повинен робити з грішниками. Коли студенти будуть вивчати відповідь Господа, попросіть їх знайти принципи та вчення, що допомагають їм краще розуміти роль суддів у священстві, таких, як єпископи і президенти філій (а для носіїв Мелхиседекового священства, президенти колів, округів і місій). Також нехай вони знайдуть принципи і вчення про шлях до здобуття прощення.

Попросіть студентів прочитати подумки Мосія 26:17–28, щоразу звертаючи увагу на ті місця, де Господь вживає слово Мій і його форми або Я і його форми. Ви можете запропонувати студентам щоразу, коли їм зустрічаються ці слова, позначати їх. Потім спитайте клас:

  • На що вказують в Мосія 26:17–28 слова Я і його форми та Мій і його форми стосовно ролі Господа в процесі покаяння? (Ви можете запропонувати студентам навести приклади конкретних фраз або віршів на підтвердження своїх відповідей).

  • Про які істини ми можемо дізнатися з Мосія 26:20–21 стосовно ролі Господніх слуг в процесі покаяння? (Допоможіть студентам зрозуміти, що провідники священства представляють Господа і що у випадках скоєння тяжкого гріха єпископи і президенти філій можуть допомогти нам покаятися й отримати прощення.

  • Як саме може допомогти єпископ або президент філії тим, хто бореться з гріхом і спокусами?

Поясніть: Господь навчав Алму про те, що повинні робити ті, хто прагне прощення, аби покаятися. Попросіть студентів розділитися на пари й прочитати Мосія 26:29–32, щоб визначити принципи, які допоможуть їм зрозуміти, що Господь вимагає від нас, коли ми каємося.

Дайте студентам достатньо часу для вивчення цих віршів, а потім попросіть кількох з них написати на дошці своїми словами принципи, які вони знайшли. Їхні відповіді можуть бути такими:

Визнання гріхів веде до прощення.

Господь простить тим, хто кається у щирості свого серця.

Ми повинні прощати іншим, щоб отримати Господнє прощення.

Аби допомогти студентам краще зрозуміти ці принципи, поставте деякі або всі з таких запитань:

  • Що означає фраза в Мосія 26:29 “зізнається у своїх гріхах перед тобою і переді Мною”? (Можливо, вам потрібно буде вказати, що у цьому вірші слово тобою стосується Алми).

  • Коли людина скоїла тяжкий гріх, чому, на вашу думку, від неї вимагається зізнатись в цьому Господу і відповідному церковному провіднику? (Такі тяжкі гріхи, наприклад, як порушення закону цнотливості, може коштувати людині, яка його скоїла, членства в Церкві. Отже, у таких випадках людині потрібно зізнатися у скоєнні гріха і Господу, і Його представнику в Церкві. Єпископи і президенти філій мають ключі священства, щоб допомагати тим, хто вчинив гріх, прагнути прощення. І хоч тільки Сам Господь може прощати гріхи, провідники священства відіграють роль тих, хто підтримують людей, допомагаючи їм отримати прощення. Усі зізнання вони зберігають конфіденційними і допомагають тим, хто зізнався в гріху, впродовж усього процесу покаяння).

  • Що, на вашу думку, означає для людини покаятися “у щирості свого серця”? (Moсія 26:29).

  • Як ви думаєте, чому Господь вимагає, щоб ми прощали іншим? Як пов’язані між собою покаяння і прощення? (Див. 3 Нефій 13:14–15; УЗ 64:8–11).

  • Які фрази в цих віршах можуть додати сміливості або втішення людині, яка бажає покаятися, але не відчуває, що може бути прощеною?

Moсія 26:33–39

Алма дослухається до Господньої поради, судячи тих, хто згрішив, і упорядковує справи Церкви

Поясніть, що в Мосія 26:33–37 розказано про те, як Алма виконував Господні настанови, судив членів Церкви, які згрішили, і упорядкував справи Церкви. Нехай студенти прочитають подумки Мосія 26:34–37 і знайдуть, які результати принесли старання Алми в дотриманні Господньої поради. Свідчіть, що коли ми каємось і живемо праведно, то можемо мати мир у серці і духовно процвітати.

Коментарі та довідковий матеріал

Moсія 26:29–30. Необхідні складові покаяння

Старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав про необхідні складові покаяння:

“Спенсер В. Кімбол дав чудову настанову, як здобути прощення через покаяння. Вона багатьом допомогла знайти свій шлях назад. Він [визначив] п’ять складових покаяння.

Смуток за скоєний гріх. Задумайтесь і поміркуйте, щоб з’ясувати, наскільки тяжким, за визначенням Господа, є ваш гріх. Це принесе смуток і докори сумління, що зцілюють. Це також принесе щире бажання змінитися і готовність підкоритися кожній вимозі заради прощення. …

Полишення гріха. Це непохитна, незмінна рішучість не повторювати цей гріх. Дотримуючись цього зобов’язання, людині не потрібно буде повторно відчувати гіркий присмак цього гріха. …

Сповідання гріха. Ви завжди повинні сповідати Господу свої гріхи. Якщо це тяжкі гріхи, зокрема, аморальність, необхідно сповідатися в них єпископу або президенту колу. Будь ласка, зрозумійте, що сповідь—це не покаяння. Це необхідний крок, але його одного недостатньо. Часткове сповідування, коли визнаються менш серйозні помилки, не допоможе вам розв’язати проблему більш тяжкого, несповіданого гріха. Необхідною умовою для прощення є готовність все розкрити перед Господом, а де потрібно, то й перед Його суддею у священстві—усе, що ви вчинили. …

Відшкодування гріха. Ви повинні відшкодувати якомога повніше усе, що вкрадено, пошкоджено чи опоганено. Добровільне відшкодування є конкретним доказом Господу, що ви зобов’язалися зробити все, щоб покаятися.

Послушність усім заповідям. Цілковита послушність приносить повноту сили євангелії у ваше життя із здатністю зосередитися на полишенні конкретних гріхів. Ця послушність виявляється у вчинках, які ви спочатку могли і не вважати частиною покаяння, таких, як: відвідування зборів, сплата десятини, виконання служіння і прощення інших. …

Я додав би ще шостий крок: Визнання ролі Спасителя. З усіх необхідних кроків покаяння, я свідчу, що для вас вкрай потрібно мати переконаність, що прощення приходить завдяки Викупителю. Необхідно знати, що тільки за Його умовами ви можете бути прощені” (“Finding Forgiveness”, Ensign, May 1995, 76).